03-08-2010 23:48 культурний простір «Старається гончарний круг, і глина тягнеться до рук…»
Історія Всеукраїнського молодіжного симпозіуму гончарного мистецтва у Чигирині по-троху добирається до свого першого «круглого» ювілею. А здобутки за ці роки ставлять його у ряд найпомітніших творчих подій в Україні. 8 років роботи – це власне десятки унікальних творів, що стали окрасою колекції Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», представлялися на найпрестижніших мистецьких заходах в Україні та за кордоном, це – творче зростання учасників – від студентів до визнаних майстрів з відповідними званнями та нагородами.
А на самому початку , за словами голови Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євгена Шевченка, значно менше було віри в успіх і дуже багато скепсису. Не так щоб з приводу самого творчого спілкування і спільної роботи молодих гончарів та ідеї популяризації традиціного гончарства, як з приводу обраного місця: «Бо ж було зроблене все, щоб пам’ять про Чигирин як осердя культури, не кажучи вже про його столичний досвід – була стерта». Тим не менше і Національній спілці, і Національному історико-культурному заповіднику «Чигирин» – ініціаторам симпозіуму – вдалося переконати мистецьку громадськість на користь саме Чигирина перед традиційними на той час осередками народного мистецтва, такими як Опішня чи Косів.
За ці роки симпозіум дав дорогу до мистецьких досягнень цілій плеяді майстрів, в активі яких найпрестижніші нагороди на міжнародних конкурсах та фестивалях, поклав початок творчому спілкуванню художників з різних регіонів України, а відтак і творчому взаємозбагаченню. І навіть народженню нових гончарівських династій. Адже вже діти перших учасників симпозіуму сідають з батьками до гончарного круга. Мирон, син Юрія Нечая з Кременчука, вже представив свої роботи поруч із батьковими, і перші глиняні пташечки виліпили рученята 4-річного Миколки Тодорчука – сина Ярослави Спасьонової та Сергія Тодорчука. За цей час у Чигирині руками самих учасників симпозіуму створювалася і виробнича база з робочими місцями для майстрів та печами для випалювання виробів.
Темою цьогорічного симпозіуму був український національний сувенір. Півмісяця над ідеями сувенірів працювали молоді гончарі з Черкащини, Одеси, Полтавщини, Києва та Київщини, Запоріжжя та інших куточків України. За словами Євгена Шевченка, перед українськими майстрами в цьому напрямку зараз дуже важке завдання, адже «виробництво національних сувенірів практично знищене, народні промисли – розбазарені, лише поодинокі майстри займаються виготовленням сувенірних виробів.» Ця ситуація цілком відбита полицями магазинів, де дуже довго доводиться шукати щось українське з-поміж чужої, китайської переважно, продукції. Чи вдасться вітчизняним майстрам скласти помітну конкуренцію навалі закордонної «сувенірки»? Напевно це залежить не тільки від майстрів, а й від загального настрою на різних щаблях влади щодо збереження української традиції і взагалі щодо української культури. За словами директора Фонду сприяння збереженню та розвитку української традиційної культури «Мальва» (Київ) Ольги Сахно, «майстрові треба створювати умови, треба шукати нових майстрів, давати можливість їм представити свою творчість та підтримати розвиток. Треба підтримувати духовну тяглість поколінь. Варто підтримувати також і бажання допомагати митцям, озвучуючи імена та суми внесків благодійників для проведення різноманітних заходів та розвитку проектів. Меценацтво має стати модним».
Та поки з політикою щодо меценатства, культури взагалі та підтримкою мистецької творчості справи в Україні досить туманні, попри ряд президентських указів та урядових постанов, часу на вирішення завдання «недорогого і недешевого», за словами Євгена Шевченка, українського сувеніру, залишається все менше. Адже всього лише 2 роки до найбільшої з туристичних подій в Україні – чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Того ж року має відбутися і ювілейний, Х Всеукораїнський молодіжний симпозіум гончарів «Чигирин».
На фото:
Роботи учасників симпозіуму;
Сергій та Миколка Тодорчуки отримують відзнаку від директора фонду «Мальва» Ольги Сахно;
Євген Шевченко, голова Національної спілки народних майстрів України;
Учасник симпозіуму, Сергій Радько з Межирічів Канівського району, один з провідних майстрів Черкащини, біля печі для випалювання виробів і ще роботи гончарів
(Заголовок з вірша Тетяни Коломієць. Прим. авт.)
|