Коляда! Від Черкас до Львова, від Львова до самого центру України. Кульмінацією новорічно-Різдвяних свят у Черкасах став Концерт «Різдвяна коляда» на сцені обласної філармонії. Замислений спочатку як відлуння досвідченого фестивалю «Велика коляда», що вже 12 років проводиться у Львові, він цілком може дати початок власному, черкаському Різдвяному мистецькому дійству. А до виконавців з обласного центру, які цього року ділили сцену з гостями зі Львова, приєднаються колективи та виконавці з Черкащини, які брали участь у львівській «Великій коляді». Цього року дуже схвальні відгуки отримав дитячий вокальний ансамбль «Віночок» Сигнаївського будинку культури зі Шполянщини.Черкасам такого свята дійсно не вистачало. Перед початком концерту кількість бажаючих потрапити до глядацької зали змусила понервувати працівників філармонії. Чимало кому довелося пошкодувати, що не прийшли завчасно.Можна погодитися з ініціатором свята настоятелем черкаської парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української Греко - Католиціької Церкви отцем Юліаном Шереметою, що традиції колядування, тим більше Різдвяних вертепів на Черкащині дуже призабуті, майже втрачені. Точніше можна сказати – страчені послідовними кількадесятилітніми зусиллями з вилучення християнських цінностей з повсякденної практики і навіть зі спогадів. Їх відживлення йде надзвичайно повільно, в тому числі й через різні точки зору на саме явище. Хтось намагається залишити колядування в рамках суто культового дійства – дійсно, кілька десятків років колядки з їхніми оригінальними текстами можна було послухати під час Різдвяних свят тільки у храмах, хтось наполягає на звичній протягом тих же десятків років лубочній «фольклорності». З вертепними виставами справа ще складніше і неоднозначніша. Враховуючи те, що це один із можливих виявів «гласу народу», небайдужого до актуальних суспільних явищ.
На фото: отець Юліан Шеремета благословляє початок Різдвяного концерту в Черкасах. Разом із ним на сцені ансамль народної пісні "Ярославна".
У львів’ян же сумнівів чи якихось комплексів щодо вітчизняних Різдвяних традицій не виникало. Тому у Львові Різдво святкується широко, голосно, барвисто, від кожної родини – до велелюдних дійств, осторонь яких залишитися просто неможливо ні городянину, ні гостю, без огляду на ранги і статуси. Це свято яке єднає всю громаду. І цей настрій єдності привезли із собою до Черкас львівські хори «Soli Deo» (керівник Ірина Мельник), «Вірли» (керівник Роман Борецький) – обидва хори з храму Святої Євхаристії, фольклорний гурт «Марвінок», вертеп громадської організації «Українська молодь – Христові» та фольклорист і виконавиця Марта Стефура. Їх підтримали голоси черкащан – ансамблю народної пісні «Ярославна» Черкаського міського будинку культури, ансамблю дитячої вокальної студії «Сузір’я» черкаського центру дитячої та юнацької творчості (керівник Лілія Шамрай), вокального гурту «Буднітай» (керівник Марина Хомик), вокального гурту «Жива музика» Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького (керівник Анатолій Рибак), вокального тріо «Барви» (Наталія Супрун, Тетяна Хоменко, Наталія Сайченко) та камерного хору «Канон» (керівник Євген Валовенко) – представників об’єднання художніх колективів Черкаської обласної ради.
Вокальне тріо "Барви"
Ансамбль вокальної студії "Сузір'я"
Ані жодної мелодії, як це частенько буває на таких фестивальних дійствах, не повторилося. А деякі колядки, судячи з того, як учасники колективів обмінювалися адресами, отримають значно ширшу, ніж до цього, географію звучання. Завершувався концерт геніальним «Щедриком» Миколи Леонтовича, який об’єднав у єдиний хор співаків Львова і Черкас.
Чи втілиться мрія отця Юліана про народження у Черкасах Різдвяного фестивалю? За те, щоб так і було дуже багато обставин. Насамперед, досвід львівської «Великої коляди» та багатьох інших Різвяних фестивалів, що відбуваються в Україні. Скрізь вони активно підтримуються муніципальними та обласними владами. У Черкасах перша спроба Різдвяного фестивалю також отримала досить суттєву, визначальну для успіху, підтримку міського голови Сергія Одарича, завдяки якій черкаська публіка, власне, почула й побачила виконавців зі Львова і своїх на одній з найбільших сцен обласного центру. Такі фестивалі здатні пробудити до життя дуже цікаві творчі сили і спонукати творчі колективи до фахового зростання, підняти нові пласти вітчизняної музичної спадщини і традицій.
Ось як про це говорить Ірина Мельник, керівник хору“Soli Deo”храму Святої Євхаристії, голова оргкомітету фестивалю «Велика Коляда», викладач Львівської музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької:
- Ми дуже хотіли б дати поштовх вашим колективам для творчих пошуків і розвитку. Це може бути надзвичайно цікаво. Е тільки все більше колективів звертаються до надзвичайної за різноманітністю царини музичної культури, скажімо нотні збірки, які видаються в рамках «Великої коляди», можливість почути свої творіння спонукали композиторів до написання нових творів. Один з наших авторів Володимир Павенський – він є звукооператором Львівського телебачення і причетний до висвітлення багатьох фестивалів – якось він приніс твір, написаний у 1995 році, а після закінчення минулорічного XI фестивалю , буквально за місяць він написав вже кілька творів. Його твір «В глибокій долині» на слова галицької народної колядки є в числі обов’язкових творів цьогорічного фестивалю, одна з хористок “Soli Deo” цього року написала гарний твір – різдвяну пісню на слова Віри Вовк (українська поетеса, перекладач, Лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка 2008 року, мешкає у Бразилії). Ми шукаємо і спонукаємо учасників шукати забуті мелодії. Намагаємося показувати різдвяні твори різних регіонів – цього року це лемківська колядка і колективи на фестивалі мали виконувати різдвяні пісні, народжені на Лемківщині. Зрештою, Різдво – Свято родинне, це його сутність. Все святкування пронизане ідеєю порозуміння, зближення, відкритості. У Львові багато дітей вже виросли в цій атмосфері, на цих традиціях. Хоча, були й складні часи. Наша церква була тривалий час у підпіллі і навіть мені ще довелося зазнати такої ситуації, коли вдома говорили одне, в школі треба було говорити інше, а робити – зовсім в третій спосіб. Це відбилося і на наших людях, які стали потаємними, може стриманішими в емоціях. Черкащина ж – Серце України, її люди щирі й відкриті від народження. Думаю що у вас можна знайти те активне творче коло, яке б підняло б можливо не зовсім подібну, можливо з іншим творчим прочитанням, але насправді яскраву подію.На фото: хор "Soli Deo" на сцені Черкаської філармонії, диригує Ірина Мельник.
Думку пані Ірини Мельник про можливий успіх подібного фестивалю в Черкасах підтверджує й успішний виступ у Львові на цьогорічній «Великій коляді» колективу з самого центру України, зі Шполянщини – дитячого вокального гурту «Віночок» Сигнаївського будинку культури (керівник Тамара Лоцман). Саме в той час, коли відбувався Різдвяний концерт у Черкасах, львів'яни аплодували юним гостям з самого центру України.Художній керівник будинку культури Галина Лоцман розповідає, що для дівчаток з «Віночку» участь у фестивалі стала надзвичайно яскравою подією:
- Про «Велику коляду» розповіла нам керівник дитячого хору «Радуниця» зі Львова. З цим колективом ми познайомилися у жовтні минулого року під час фестивалю «Вишгородська Покрова» у Вишгороді на Київщині. "Віночок" тільки-но почав знайомитися з духовною музикою – для дітей це непроста задача, але можливість глибше пізнати традиції співу колядок видалася дуже цікавою. Оскільки ми живемо в самому центрі України, то до програми фестивального виступу колектив узяв колядки з усіх регіонів – звісно наші, записані на Шполянщині, київські, з Донеччини. Вивчили також і обов’язкові для цьогорічної «Великої коляди» лемківські колядки. Діти вперше співали в храмі і само по собі це дивовижне відчуття. А прийом публіки просто вразив. Один з керівників фестивалю Юрій Антків казав, що такого ще не було, щоб публіка тричі під час виступу одного колективу вставала, так, аплодують, бо навчені цінувати мистецьку працю, але львівського слухача важко чимось здивувати – він досвідчений, обізнаний і дуже вимогливий. А тут тричі аплодують стоячи!
На фото: "Віночок" перед початком виступу у Львові«Віночок» три дні провів у Львові і став учасником гала-концерту дитячих колективів. Можливо, дитячий ансамбль із Сигнаївки став для черкащан першовідкривачем «Великої коляди». Принаймні пані Галина Лоцман не чула, щоб якісь колективи з наших країв брали участь у цьому фестивалі, але вважає, що дівчата з "Віночку" дуже високо підняли планку мистецького успіху для майбутніх учасників - черкащан.
І в Черкасах, на її думку, яку розділяють і учасники черкаського концерту, такий фестиваль цілком можливий, бо є чимало творчих сил і мистецького матеріалу, який треба було б показувати. Треба зустрітися творчім ініціативам з підтримкою тих, від кого залежить їх реалізація. І щоб співпраця між ними стала надійною і постійною.
Черкасам такого свята дійсно не вистачало. Перед початком концерту кількість бажаючих потрапити до глядацької зали змусила понервувати працівників філармонії. Чимало кому довелося пошкодувати, що не прийшли завчасно.Можна погодитися з ініціатором свята настоятелем черкаської парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української Греко - Католиціької Церкви отцем Юліаном Шереметою, що традиції колядування, тим більше Різдвяних вертепів на Черкащині дуже призабуті, майже втрачені. Точніше можна сказати – страчені послідовними кількадесятилітніми зусиллями з вилучення християнських цінностей з повсякденної практики і навіть зі спогадів. Їх відживлення йде надзвичайно повільно, в тому числі й через різні точки зору на саме явище. Хтось намагається залишити колядування в рамках суто культового дійства – дійсно, кілька десятків років колядки з їхніми оригінальними текстами можна було послухати під час Різдвяних свят тільки у храмах, хтось наполягає на звичній протягом тих же десятків років лубочній «фольклорності». З вертепними виставами справа ще складніше і неоднозначніша. Враховуючи те, що це один із можливих виявів «гласу народу», небайдужого до актуальних суспільних явищ.
На фото: отець Юліан Шеремета благословляє початок Різдвяного концерту в Черкасах. Разом із ним на сцені ансамль народної пісні "Ярославна".
У львів’ян же сумнівів чи якихось комплексів щодо вітчизняних Різдвяних традицій не виникало. Тому у Львові Різдво святкується широко, голосно, барвисто, від кожної родини – до велелюдних дійств, осторонь яких залишитися просто неможливо ні городянину, ні гостю, без огляду на ранги і статуси. Це свято яке єднає всю громаду. І цей настрій єдності привезли із собою до Черкас львівські хори «Soli Deo» (керівник Ірина Мельник), «Вірли» (керівник Роман Борецький) – обидва хори з храму Святої Євхаристії, фольклорний гурт «Марвінок», вертеп громадської організації «Українська молодь – Христові» та фольклорист і виконавиця Марта Стефура. Їх підтримали 
надзвичайно цікаво. Е тільки все більше колективів звертаються до надзвичайної за різноманітністю царини музичної культури, скажімо нотні збірки, які видаються в рамках «Великої коляди», можливість почути свої творіння спонукали композиторів до написання нових творів. Один з наших авторів Володимир Павенський – він є звукооператором Львівського телебачення і причетний до висвітлення багатьох фестивалів – якось він приніс твір, написаний у 1995 році, а після закінчення минулорічного XI фестивалю , буквально за місяць він написав вже кілька творів. Його твір «В глибокій долині» на слова галицької народної колядки є в числі обов’язкових творів цьогорічного фестивалю, одна з хористок “Soli Deo” цього року написала гарний твір – різдвяну пісню на слова Віри Вовк (українська поетеса, перекладач, Лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка 2008 року, мешкає у Бразилії). Ми шукаємо і спонукаємо учасників шукати забуті мелодії. Намагаємося показувати різдвяні твори різних регіонів – цього року це лемківська колядка і колективи на фестивалі мали виконувати різдвяні пісні, народжені на Лемківщині. Зрештою, Різдво – Свято родинне, це його сутність. Все святкування пронизане ідеєю порозуміння, зближення, відкритості. У Львові багато дітей вже виросли в цій атмосфері, на цих традиціях. Хоча, були й складні часи. Наша церква була тривалий час у підпіллі і навіть мені ще довелося зазнати такої ситуації, коли вдома говорили одне, в школі треба було говорити інше, а робити – зовсім в третій спосіб. Це відбилося і на наших людях, які стали потаємними, може стриманішими в емоціях. Черкащина ж – Серце України, її люди щирі й відкриті від народження. Думаю що у вас можна знайти те активне творче коло, яке б підняло б можливо не зовсім подібну, можливо з іншим творчим прочитанням, але насправді яскраву подію.
На фото: хор "Soli Deo" на сцені Черкаської філармонії, диригує Ірина Мельник.
Думку пані Ірини Мельник про можливий успіх подібного фестивалю в Черкасах підтверджує й успішний виступ у Львові на цьогорічній «Великій коляді» колективу з самого центру України, зі Шполянщини – дитячого вокального гурту «Віночок» Сигнаївського будинку культури (керівник Тамара Лоцман). Саме в той час, коли відбувався Різдвяний концерт у Черкасах, львів'яни аплодували юним гостям з самого центру України.Художній керівник будинку культури Галина Лоцман розповідає, що для дівчаток з «Віночку» участь у фестивалі стала надзвичайно яскравою подією:
- Про «Велику коляду» розповіла нам керівник дитячого хору «Радуниця» зі Львова. З цим колективом ми 
познайомилися у жовтні минулого року під час фестивалю «Вишгородська Покрова» у Вишгороді на Київщині. "Віночок" тільки-но почав знайомитися з духовною музикою – для дітей це непроста задача, але можливість глибше пізнати традиції співу колядок видалася дуже цікавою. Оскільки ми живемо в самому центрі України, то до програми фестивального виступу колектив узяв колядки з усіх регіонів – звісно наші, записані на Шполянщині, київські, з Донеччини. Вивчили також і обов’язкові для цьогорічної «Великої коляди» лемківські колядки. Діти вперше співали в храмі і само по собі це дивовижне відчуття. А прийом публіки просто вразив. Один з керівників фестивалю Юрій Антків казав, що такого ще не було, щоб публіка тричі під час виступу одного колективу вставала, так, аплодують, бо навчені цінувати мистецьку працю, але львівського слухача важко чимось здивувати – він досвідчений, обізнаний і дуже вимогливий. А тут тричі аплодують стоячи!
13:17