|
22-10-2009 00:56 культурний простір Три дні... – "Три крапки"
Впродовж трьох днів у черкаських Художньому музеї та Музеї “Кобзаря” панувала зовсім не музейна атмосфера. Пронизливий неспокій сьогодення увійшов сюди разом із роботами молодих художників-дизайнерів, учасників Фестивалю графічного дизайну “Три крапки...” Три питання – “Хто ми?” “Що ми?” “Як ми?” Відповіді на них містяться вже у сотнях тисяч томів, але так і не стали вичерпними. І якщо слова часто розпорошують суть, то візуальний образ здатен зконцентрувати її до повної ясності.
“Три крапки” чи не перша спроба в Черкасах об’єднати носіїв мистецьких технологій та тих, хто щодня працює над розв’язанням найскладніших соціальних проблем.
"Однією з основних ознак сучасного суспільства є його комунікативність, орієнтована на візуальні форми сприйняття інформації. Графічний дизайн – найбільш соціальний і мобільний серед візуальних мистецтв, саме тут динаміка накопичення досвіду найстрімкіша. Швидкість та відносна легкість виконання (олівець, фотокамера, комп’ютер, цифровий друк) дозволяють художнику-дизайнеру інколи за лічені хвилини реалізувати творчий задум і дають право на "пластичну помилку", яка стає моментом гри.
Плакат є носієм актуальної художньої інформації, що прочитується (і засвоюється) легко і швидко. Крім актуальної інформації плакати насичені інформацією потенційною – через знаки та символи, загальну композиційну будову (тектоніку плаката), інтонаційність, специфічність графічної манери висловлення (толерантно-нахабно) формується певний пластичний код. Сучасний український плакат існує в єдиному інформаційному полі та володіє його загальними рисами, як-то: єдина знакова символіка, типографіка, "словесна гра", образний ряд, відчуття спільної міфологічної й історичної основи тощо. Втім, з-поміж інших наш плакат можна виділити за особливим національним колоритом, підвищеною емоційністю та сематнично-змістовим навантаженням (емоційно-чуттєвє ставлення українця до світу безпосередньо впливає на художньо-образне вирішення твору). Як бачимо, в роботах київського та харківського осередків чітко прослідковується належність до етнічної основи, що формально проявляється у трансформаціях знаків і кодів народного декоративного мистецтва, яскравому колориті, підвищенні настроєвої напруженості (контрастні пластичні й колірні зіштовхнення).
Не ставлячи завдань типології, все ж слід зазначити збільшення амплітуди коливання маятника, де на одному боці спостерігаємо інтенсивний пошук національно навантаженої метафоричної символіки, на іншому – адаптацію загальносвітових та напрацювання власних максимально уніфікованих знакових кодів. Як показав фестиваль, сьогодні із однозначного повідомлення плакат все більше стає складним та багатозначним. Його змістове поле насичують уже не різні за вагою символи і знаки, як це було за модерністської картини світу (існує певна інертність пластичної мови і в наш час), а легковагі симулякри, багато в чому позбавлені внутрішнього прообразу. Дещо ігрові, легкі й політні нові символи, існують без основи. Вони снують від аркуша до аркуша, видозмінюючись від нашого настрою. Якщо знак у графічному дизайні сприймається площинно, а його зміст має конкретну основу, то симулякр як посмодерністське утворення об’ємний і невагомий. Власне, він лише такий, яким нам його хочеться сприймати. Він провокує на співтворчість. Тому сучасний плакат стає все більше суб’єктивним.
Та ж сама інформація (згадаймо, як ми по-різному, в залежності віднастрою, реагуємо на телефонні повідомлення), може здатися зухвалою чи невпевненою, переконливою чи оманливою. Вимагаючи від рецепієнта активної ролі, "легкі" плакати незатишно почуваються поодинці. Вони змушені збиратися у плакатні акції, соборні конструкції. Поодиноке повідомлення не є самоцінним і самодостатнім, як колись: "Коммунизм – это молодость мира и его возводить молодым!". Воно тяжіє до текстуальності. Саме в такому поєднанні рівного серед рівних, де кожне візуально-графічне звернення є часткою великого тексту, останній розкривається калейдоскопічним утворенням, видозмінюючись від сторони нашого перебування на виставці і напрямку погляду. Експозиціонери знають, що розташовані поряд "роботи" можуть доповнювати, підсилювати одна одну, а можуть заглушати, знищувати їх. І знову говоримо про організацію єдиного об’ємного середовища.
Графічний дизайн – мистецтво площини білого аркуша – давно вийшов за його межі, ставши тривімірним (єдність виставкової площі), він претендує на четвертий вимір – трансцендентний. Українському етносу взагалі притаманні містичні переживання, глибокі роздуми над змістом буття, над глобальними проблемами людства. Пропускаючи світ крізь власне сприйняття, український дизайнер (художник) сприймає проблеми глобальні
як особисті. Наразі український дизайн переймається відродженням історичної пам’яті, національним самоусвідомленням та самовизначенням – майстерні В. Шості (Київ), В. Лесняка (Харків). З оглядом на ментальні риси українця, стає зрозумілим, чому соціальний плакат з проблем здоров’я, який на Заході займає 70 відсотків від усіх соціальних плакатів, в Україні майже не розвинутий."
Ольга Гладун, Голова Української творчої спілки
"Три крапки", директор Черкаського
обласного художнього музею, кандидат мистецтвознавства
“Необхідні зусилля не лише системи охорони здоров’я, а й єдина стратегія в економіці та політиці, у сферах освіти, культури та спорту, харчування та навколишнього середовища, засобах масової інформації для формування у наших співгромадян дбайливого ставлення до свого здоров’я. Усвідомлюючи необхідність та важливість інформаційно-просвітньої роботи у попередженні злоякісних захворювань та популяризації здорового способу життя, від імені лікарів-онкологівдякую за підтримку наших дій. Методами візуального впливу учасники Всеукраїнського фестивалю графічного дизайну “Три крапки” номінації “Як ми?”, яка в 2009 році присвячена темі “Здоров’я Жінки – здоров’я Нації”, заповнюють соціальний простір України ідеями збереження здоров’я і турботою про себе та оточуючих людей.”
 Віктор Парамонов, головний лікар Черкаського обласного онкологічного дипансеру
“В існуючих на теперішній час умовах ми чекаємо від дизайнерів-графіків допомоги у
створенні в українському суспільстві позитивного ставлення достану свого здоров’я та бажання його збереження шляхом вчасних звернень до лікарів не для лікування, а з метою профілактики. Коли слова з вуст онкологів безсилі, саме за допомогою соціальної реклами ми можемо змінити ставлення українців, особливо жінок, до свого здоров’я! А здоров’я Жінки – це запорука здоров’я Нації! Не забувайте, що головна цін-
ність у житті кожного – це наше здоров’я та здоров’я усіх членів наших родин, бережіть його.”
Ольга Палійчук, Лікар-онколог Черкаського обласного онкологічного диспансеру, куратор номінації “Як ми”
“Організовуючи фестиваль графічного дизайну у Черкасах, ми навіть не уявляли, що він матиме такий резонанс. Зрозуміло, що цей захід не зміг би відбутися, якби не дружня підтримка найкращих дизайнерських шкіл, якими є Харківська державна академія дизайну і мистецтв та кафедра дизайну Київської національної академії образот-
ворчого мистецтва і архітектури. Представлені роботи цих потужний мистецьких центрів, надають можливостей нашим студентам не лише залучитися до візуального поля національної культури, а й відчути себе в єдиному контексті школи українського графічного дизайну. Приємно усвідомлювати і те, що студенти та випускники
Черкаського державного бізнесколеджу, що кількісно і якісно представлені на фестивалі,
можуть осмислити кращі проекти найпотужніших українських майстрів графічного дизайну – Віталія Шості (Київ) і Володимира Лесняка (Харків). Сподіваюсь, що результати фестивалю, який проводиться з метою залучення передового
художнього досвіду, допоможуть не лише поєднати творчу молодь Черкащини зі всією Україною, а й підняти її професійний рівень.”
Олег Куклін, директор Черкаського державного бізнес-коледжу
 На фото - роботи учасників фестивалю Ірини Янцо, Оксани Маджуги, Ганни Засухи та експозиція у виставковому залі черкаського Музею "Кобзаря"
|
13:17