|
24-08-2009 20:55 місто Статут підкрався непомітно...
„Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою
право та реальна здатність територіальної
громади – жителів ... міста – самостійно,
або під відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого
значення в межах Конституції і законів України”
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 2.ч.1
Трохи більше місяця тому, а саме 16 липня Черкаська міська рада своїм рішенням №4 -1347 затвердила Статут територіальної громади міста Черкаси. Ця подія відгукнулася в місцевому інформаційному полі коротким повідомленням на сайті міської ради, кількома невеличкими інформаціями місцевих електронних та друкованих медіа. Згадала Чернігів влітку 2007-го року. Місто просто вирувало думками і коментарями щодо проекту свого Статуту – „круглі столи”, обговорення на місцевих Інтернет-форумах розробленого міською владою спільно (так в міській владі запевняли) з громадськістю проекту, текст якого був розміщений на сайті ж міської ради. Обговорення ще кількох альтернативних проектів, розроблених громадськими організаціями без міської влади. Черкаси ж СВОГО Статуту, вважаю, не помітили. А кілька розмов з представниками місцевих громадських організацій змушують припустити, що черкащан свідомо позбавили можливості взяти участь в створенні та обговоренні цього документу. І вельми сумнівними є запевнення чиновниці черкаського міськвиконкому, яку цитують вищезгадані повідомлення про „участь жителів міста у розгляді проекту Статуту” та про „якісно новий етап розвитку територіальної громади”. На жаль, деякі положення документу означають скоріше якісно новий етап маніпуляції громадською думкою.
Але спробуємо по-порядку, почавши з питання, для чого той Статут місту та його громаді взагалі? І чому такі пристрасті буває киплять буває навколо таких документів в інших містах? Чим ризикують черкащани, не приділивши належної уваги розробці Статуту територіальної громади? (Електронна версія документу тут: далі в дужках - прим. автора)
Для чого місту Статут і чому до цих пір Черкаси його не мали?
Для того, щоб (див. епіграф) надати територіальній громаді виявити здатність вирішувати питання місцевого значення. І при тому створити умови, щоб обрані громадою органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи не втрачали зв’язок із громадою, яка їх створила. Адже в частині 2-й статті 2-ї Закону України „про місцеве самоврядування в Україні” зазначається, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети...”
І саме створення механізмів такої безпосередньої участі законодавець віддав на розсуд самих територіальних громад, керуючись припущенням, що кожне місто, містечко, село неповторні – за розмірами та чисельністю мешканців, способом формування та соціальним складом громади, історією, економічними, екологічними і т.д. реаліями та можливостями. Та й передбачити всі можливі ситуації, коли б громаді варто було б безпосередньо взяти участь – наглянути, допомогти, втрутитися – на законодавчому рівні практично неможливо.
Наприклад, наболіле для всіх без винятку населених пунктів питання організації надання житлово-комунальних послуг. Закон України „Про житлово-комунальні послуги” (ст.11) прямо передбачає громадський контроль за цією справою та проведення відповідних громадських слухань. При цьому наголошується, що: „Громадські слухання у сфері житлово-комунальних послуг проводяться в порядку, визначеному статутом територіальної громади.”
Багато питань потребують, відповідно до закону, обговорення на загальних зборах за місцем проживання, в тому числі й одне з найважливіших в життєдіяльності кожної громади – створення органів самоорганізації населення. Загальні збори громадян за місцем проживання також визначені Законом „Про місцеве самоврядування в Україні” формою безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні і організація яких має бути регульована в тому числі й статутом територіальної громади.
Загалом до такого документу як Статут територіальної громади законотворець відсилає саму територіальну громаду у вже згаданих випадках проведення громадських слухань, проведення загальних зборів громадян та загальних зборів громадян за місцем проживання, внесення місцевої ініціативи на розгляд ради. А ще організація місцевого самоврядування на рівні районів у містах, передання окремих повноважень органам самоорганізації населення...
Можна було б спитати: для чого весь цей клопіт? Якщо ми обираємо до нашого органу місцевого самоврядування гідних довіри людей, то й нехай вирішують все в наших же інтересах? Але ж це тільки „якщо” З другого боку, чи ж не має бути створена можливість для самих обранців, починаючи з міського голови, донести свою думку до своїх виборців, „звірити” своє розуміння користі для громади з розумінням власне громади? Незайве, напевно. Але, знову ж, це тільки у випадку коли йдеться про користь для громади... Та ж часто йдеться про якнайшвидше досягнення користі лише для обмеженого числа персон. Тому-то місцеві ради та міські голови (це ж в цьому „товаристві” і близько дотичних до нього колах ці персони й обертаються) часто гальмують прийняття таких документів. Так відбувалося тривалий час і в Черкасах. Адже, в нашому місті про Статут територіальної громади заговорили одними з перших – одразу ж після прийняття Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”. Але ж самі ініціатори і швидко збагнули його „мінуси”. Припускаю, що й незважаючи на цю обставину Статут би Черкаси отримали, та тодішньому керівництву не вистачило таки цинізму і було забагато фахової юридичної освіти – ну не зміг би висококласний юрист припустити в підписуваному ним документі такого безладу і відвертого нехтування правовими нормами! Втім, це тільки моє припущення...
Чому так б’ються…
Є ще одна причину, з якої територіальна громада, яка себе поважає та шанує своє місто, мала би подбати про Статут. Адже це документ, в якому, зокрема, наголошується і на розумінні важливості свого міста, пріоритетах розвитку, пріоритетах у стосунках між городянами узв’язку з їхніми суспільними задачами і т.д. Словом – Статут територіальної громади, окрім того, що є серйозним юридичним документом, що підтверджується і необхідністю його реєстрації органами Міністерства юстиції України, є ще й яскравою декларацією поважного ставлення громадян, всієї громади до своєї території – міста, селища, села – і одне до одного. Якість цього документу засвідчує рівень такої поваги.
Тому й розробка і прийняття статутів в територіальних громадах йде, переважно, довго і голосно. Як от і в Чернігові у 2007-му. Чи ж можне сказати, що врешті-решт там отримали досконалий документ? Напевно, що ні, бо вже через півроку вносили до нього зміни. А дуже скоро до чернігівського Статуту прозвучали й серйозніші претензії, адже в цьому документі не була прописана детально процедура громадських слухань. Внаслідок чого, на думку активної громадськості, не раз сталося спотворення думки мешканців при прийнятті важливих та дражливих для городян рішень, зокрема й щодо тарифів на житлово-комунальні послуги. Нині в місті йде не менш гостра, ніж два роки тому, дискусія щодо Положення про громадські слухання, яке має стати невід’ємним додатком до Статуту. Над документом працює робоча група в якій забезпечене широке представництво громадськості – з трьох запропонованих проектів має, зрештою вийти один узгоджений всіма зацікавленими сторонами. Місцеві ЗМІ постійно тримають руку „на пульсі” процесу. Словом, громада Чернігова налаштована отримати більше можливостей для впливу на рішення, що визначають життя міста.
Чим ризикують черкащани, не приділивши належної уваги своєму Статуту?
І ось відкриваємо документ. Одразу ж натикаємося на прикрі недбалості, що свідчать про поспіх та відверто халтурний підхід до створення документу, вже підписаного – наголошую – міським головою. Дозволю собі цитати:
„ Ми, депутати Черкаської міської ради V-го скликання, ... враховуючи історичні, національно-культурні, соціально-екномічні та інші особливості місцевого самоврядування, ухвалюємо цей Статут...” (про особливості якого місцевого самоврядування тут ідеться?);
„Якісні зміни у всіх сферах життя Черкас відбулися у роки незалежності” (чому тільки „якісні”, і слово „незалежність” тут в якому сенсі згадується, чи не як нагадування, що „Черкаси – вільне козацьке місто”? Якщо йдеться про Незалежність України, то це слово варто було написати бодай з великої літери).
Загалом від початкових розділів Статуту можна було б очікувати виразнішої характеристики міста, а не загального „бла-бла” у вигляді „помітних зрушень в духовній сфері, патріотичному вихованні, збереженні національних традицій” та „економічну міць”, яку „становили хімічна, машинобудівна, приладобудівна, переробна та харчова промисловість”. Чому тільки ці? У минулому структура виробництва у місті була різноманітніша. Можуть, наприклад, образитися текстильники та швейники, працівники деревообробної та меблевої промисловості. І може щось би варто було сказати і про теперішній час, про бачення майбутнього? Скажімо, як це зроблено у Статуті чернігівському. І з його початкових рядків абсолютно ясно, які задачі ставить перед собою територіальна громада, який суспільний клімат намагатиметься вибудовувати в місті. Таки наведу преамбулу Статуту територіальної громади міста Чернігова (повний текст цього документу можна прочитати тут):
Чернігівська міська рада, керуючись Конституцією України,
· положеннями статті 19 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”,
· опікуючись правами і свободами людини і громадянина,
· дбаючи про соціальну і міжнаціональну злагоду,
· прагнучи відродити, зберегти і неухильно розвивати історичні, духовні, національні і культурні традиції міста,
· домагаючись найкращої організації і укладу міського життя за принципами демократії,
· домагаючись більшої ефективності в діяльності органів міської влади, забезпечення законності дій всіх органів і посадових осіб місцевого самоврядування і виконавчої влади,
· висловлюючи волю й інтереси жителів міста,
· приймає Статут територіальної громади міста Чернігова (надалі – Статут).
Статут територіальної громади міста Чернігова відповідно до Конституції України і законів України визначає порядок здійснення місцевого самоврядування в місті Чернігові.
Далі в документі йдеться і про принципи сталого розвитку та стратегію та напрямки розвитку міста, а також права та обов’язки городян, функції міської влади саме в контексті цих напрямків розвитку.
Про наше місто у Статуті читаємо тільки те, що „Черкаси – місто на Дніпрі (запевнення, яке варто було б визнати великим географічним відкриттям), адміністративний, економічний та культурний центр Черкаської області в складі України (цікаво, чи ж є де поза межами України ще якась Черкаська область з аналогічним „центром”?)”
Виходить, що іміджеві та засаднича складова життя територіальної громади Черкас розробників Статуту хвилювала найменше. Може ж вони приділили більше уваги „технологічній” стороні, як-то регламентації діяльності нижчих, ніж загальноміська, самоврядних структур, проведенню громадських слухань, загальних зборів громадян за місцем проживання, внесення місцевої ініціативи?
На жаль, усе це зроблено настільки, наскільки дає можливість оперативно оформляти протоколи з необхідними формулюваннями „громадської думки” в залежності від потреб певних зацікавлених персон.
Почнемо з того, що така особливість організації самоврядування у нашому місті, як наявність районного поділу, згадана у Статуті тільки один раз і то в історичній довідці. Далі немає навіть згадки про те, що міська влада може делегувати якісь повноваження районному рівню. Може справа в давно проголошуваних намірах скасувати районне самоврядування в місті? Та поки дійде до діла, важливий щабель самоврядування в місті опинився в принизливому позастатутному становищі. Чи згодна з цим міська територіальна громада?
Ось тут ми й доходимо до відомої політтехнологічної мудрості, приписуваної чи то Іосифу Сталіну, чи то Анастасіо Сомосі (молодшому) -диктаторам радянському та нікарагуанському, відповідно - про те, що у виборах важливішим є підрахунок голосів, ніж власне голосування.
Як же за Статутом територіальної громади Черкас відбуватиметься отой „підрахунок голосів”, вже видно із розділу документу (ХІІ), присвяченому зборам громадян за місцем проживання. Почнемо з того, що творці черкаського Статуту наділили такі збори правом обговорювати і приймати рішення навіть про відкликання народних депутатів України та створення ініціативних груп всеукраїнських референдумів. Хто ж буде відкликати депутатів та ініціювати референдуми на всю Україну? Дивимося статтю 54 Статуту: „Збори є правомочні, коли на них наявні (краще було б записати „присутні”) більше половини жителів, які проживають на даній території та мають право брати участь у зборах”. Поки що все ясно. Та далі "формула" вже загадковіша: „Збори також є правомочними, якщо на них представлені громадяни у визначений цим Статутом спосіб”. Про „спосіб” буде далі, а поки питання: в якій кількості мають бути представлені громадяни? Чи ж не варто було уточнити, скажімо так : „якщо на них у спосіб, визначений цим Статутом, представлені більше половини громадян, які проживають на даній території та мають право брати участь у зборах”. Недогляд? Нарешті ми дійшли й до способу формування представництва, що викладений у статті 55: „від під’їзду (як частини багатоквартирного будинку) з кількістю квартир не більше 10-ти – 1-2 особи, від під’їзду з кількістю квартир від 11-ти до 20-ти – 2-3 особи, від під’їзду з кількістю квартир більше 20-ти – 3-5 осіб”. Аналогічним чином пропонується визначити кількість представників від групи будинків індивідуальної забудови, від будинкового, квартального та вуличного комітетів. І абсолютно неясно, яким же чином здійснюється вибір/вибори таких представників.
А далі йде й зовсім „статутне” формулювання: „У разі, якщо проведення зборів пов’язане з певними організаційними складнощами, представництво відбувається від 500 мешканців 1-2 делегати”. Що це за "певні організаційні складнощі", хто ці – 500 мешканців? Яким чином вони оберуть тих повноважних 1-2? Втім цим „обраним” Статутом надаються права (крім згаданих вище) обговорювати і приймати рішення (цитую статтю 57): „про впорядкування міської території, про доцільність забудови, про збереження житлового фонду, пам’ятників історії та культури, про надання допомоги соціально не захищеним (так в тексті!) членам громади, про охорону громадського порядку”.
Виходить, цілком достатньо, скажімо, зібрати десь 400 - 500 осіб, скажімо, вчителів, лікарів, працівників житлово-комунального господарства, виконкомів усіх трьох рад, які представлять, відповідно до Статуту, усіх виборців міста (а хоч і все населення включно з немовлятами) і...
Чи ж варто невдовзі дивуватися якомусь торговому комплексу посеред міста, чи крутій багатоповерхівці на пляжі чи в парку, вирубаним соснам, занесенню пам’ятників та житлових будинків? Це все відбуватиметься на нашою з вами, шановні городяни, волею і у відповідності до нашого ж Статуту.
За „нашою” волею і за допомогою уповноважених у вищеописаний спосіб людей в місті вже повним ходом створюються комітети самоорганізації населення, які, згідно із відповідним законом, наділяються повноваженнями представляти разом із депутатами інтереси мешканців.
Здавалося б, що вже було простіше, як використати наявні розробки процедур зборів за місцем проживання, наприклад Максима Лациби з Українського незалежного центру політичних досліджень та Володимира Бондаренка з громадської організації Голос громади Києва, де процедура визначення представництва на зборах описана наступним чином: „Норми представництва на них визначаються відповідною місцевих радою або органом самоорганізації населення, але обов’язково мають бути присутні: при проведенні зборів представників територіальної громади міста (села, селища) N: не менше одного представника від кварталу багатоповерхової забудови та не менше одного представника від двадцяти будинків індивідуальної забудови, обраних на зборах мешканців кварталу та будинків індивідуальної забудови згідно з відповідним протоколом;” і за цим же принципом - до окремої багатоповерхівки: при проведенні зборів представників будинку: по одному представнику від кожного поверху багатоквартирного будинку.
Але розробники Черкаського Статуту чужим інтелектом не скористалися. Не буде виправданням їм той факт, що „хитрі” процедури організації загальних зборів громадян за місцем проживання містяться практично у всіх міських Статутах, які довелося передивитися, і порядок їх ініціювання ускладнений до неможливості виявити громадянам власну ініціативу зборів. Тобто, Черкаси тут – не виняток, та чи може ця обставина заспокоювати нас, мешканців Черкас? Адже наше місто, на відміну від згадуваного Чернігова (хай вже цей, приблизно рівний нам за величиною, обласний центр залишається до порівняння), має значно молодшу громаду, дієві члени якої є переважно черкащанами в першому поколінні, і значно слабший „градус” саме черкаського міського патріотизму. Тому в Черкасах проходять „проекти”, про які в Чернігові і подумати б не змогли з огляду на справжню відданість городян, незалежно від політичної зорієнтованості, своєму місту і такої ж відданої місту влади.
Наша ж - обрана нами -влада за допомогою розробленого та прийнятого нею Статуту позбавляє городян практично найменшої можливості безпосередньої участі у місцевому самоврядуванні. Ще одним тому підтвердженням розділ Статуту, присвячений громадським слуханням. З якогось дива в статті 60 з’явилося зауваження про те, що „Як правило, громадські слухання відбуваються з приводу щорічного звіту міського голови про свою роботу на відкритій зустрічі з громадянами, якщо їх проведення не ініційовано з іншого питання”.
А ось який „спектр” тем пропонують для обговорення на громадських слуханнях у Статуті Чернігова: Предметом громадських слухань можуть бути:
· Доповіді та інформації про роботу Чернігівського міського голови, Чернігівської міської та районних у місті Чернігові рад, постійних комісій відповідних рад, окремих депутатів, виконавчих органів міської та районних у місті Чернігові рад та їх посадових осіб, органів самоорганізації населення.
· Проекти програм соціально-економічного та культурного розвитку міста або району у місті.
· Проект місцевого бюджету.
· Місцеві податки і збори.
· Відчуження об’єктів комунальної власності, які мають важливе значення для задоволення міських потреб, передача їх в оренду та під заставу.
· Міські програми приватизації об’єктів комунальної власності.
· Перелік об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.
· Генеральний план забудови міста, міські містобудівні програми.
· Надання дозволу на використання землі та інших природних ресурсів місцевого значення, а також скасування такого дозволу.
· Надання згоди на розміщення на території міста нових об’єктів із урахуванням екологічного впливу їх діяльності на стан навколишнього середовища.
· Створення зон зі спеціальним статусом, зміни в статусі цих зон.
· Статут територіальної громади міста.
· Питання адміністративно-територіального устрою міста, передбачені законодавством.
· Символіка територіальної громади.
· Встановлення правил з питань благоустрою міста, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках та інших правил, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
· Інші питання, що являють інтерес для членів територіальної громади.
За всіх претензій, які має громадськість Чернігова до влади з приводу організації громадських слухань, треба відзначити, що міська та районні влади там беруть на себе повну відповідальність за забезпечення підготовки таких заходів. У Черкаському Статуті передбачено тільки визначення міським головою часу і місця і те, що „органи і посадові особи місцевого самоврядування передбачають заходи щодо підтримання безпеки та громадського порядку під час проведення слухань із залученням правоохоронних органів”.
І вже зовсім цікавою є норма нашого Статуту про те, що „Громадські слухання не можуть відбуватися протягом терміну, визначеного чинним законодавством для проведення передвиборчої кампанії” – напевно, десь „загубилося” уточнення щодо рівня передвиборчої кампанії, присутнє в інших Статутах територіальних громад, а саме (як-то у Чернігівському): „У період виборчих кампаній з місцевих виборів і місцевих референдумів”. А може ж це уточнення випущене свідомо – аби спокійніше владі жилося? Дивися, за чередою різноманітних виборів і єдині („як правило”) громадські слухання буде ніяк провести.
Звісна річ, аналізувати подібні документи справа досить нудна на відміну від колективного і, як правило, безрезультатного, „дефіле” з розгорнутими прапорами та гаслами. До речі, про „дефіле”. У Чернігівському Статуті „Участь (в межах чинного законодавства) у масових акціях, метою яких є привернення уваги органів і посадових осіб міського самоврядування до актуальних проблем загальноміського або локального значення, які вимагають негайного вирішення” визначена як одна з форм участі городян у здійсненні місцевого самоврядування, а значить, і увага до неї передбачена (з розмаїттям запропонованих форм можна ознайомитися за повним текстом). Наші ж розробники виявилися куди скромнішими. Зауваживши, що „нові форми можуть ініціюватися членами міської територіальної громади”, вони визначили для влади можливим встановлювати такі форми „ у процесі розвитку новітніх інформаційних технологій”. І в цьому „процесі” фантазії вистачило лише на „виділення годин та абонентської лінії для безпосереднього та регулярного телефонного зв’язку посадових осіб місцевого самоврядування з мешканцями міста; проведення регулярних опитувань мешканців через телефонну та комп’ютерну мережі; розміщення інформації з питань місцевого самоврядування на електронних сторінках міської ради та міського голови, а також розміщення адрес-скриньок посадових осіб місцевого самоврядування в електронній пошті з метою регулярного отримання запитань та пропозицій мешканців міста;організація телеефірів для безпосереднього спілкування мешканців міста з посадовими особами місцевого самоврядування, зокрема під час проведення громадських слухань”.
Отже, весь документ, який тишком нишком може стати нормою життя в нашому місті, оскільки реєструється органами Міністерства юстиції України і є постійно діючим нормативним актом, кожним своїм рядком промовляє до мешканців міста: „ Ви владі до...” А якщо цей документ у цьому ж вигляді й залишиться, то у всіх, хто його читатиме, будуть підстави сказати : „Черкащанам їхнє місто до...”
Погодимося?
|
13:17