|
21-01-2009 13:56 місто Зігрітися не можна змерзнути
“Це ще “квіточки”, – похмуро тягнув знайомий, – “ягідки” наспіють наступної зими, коли запасів газу не буде... Змерзнемо!...” З огляду на нинішню безпрецедентну українсько-російську газову “сутичку” почуття цілком зрозумілі. Але – не нові. Бо ж справа обігріву житла, особливо багатоквартирних будинків вже не перший десяток років є чи не найбільшою проблемою в країні.
Є різні точки зору на можливості розв’язання цієї проблеми. Чого варта лишень дискусія щодо доцільності/недоцільності існування систем централізованого опалення, боротьба за можливість встановлювати системи індивідуального опалення в квартирах багатоповерхівок. Та справа не так у способі теплопостачання, зазначає заступник начальника управління житлово-комунального господарства Черкаської облдержадміністрації Михайло Коваленко, а у тому, що “Україна повсюдно – централізовано й індивідуально обігріває... Всесвіт! І це значно масштабніша проблема, ніж визначення способу теплопостачання.”
Масштаб проблеми такий, що практично весь житловий фонд має незадовільні з точки зору збереження тепла характеристики. Скажімо, в обласному центрі більшість житла споруджувалася в часи, коли оцінювалися не термічні характеристики будинків, а кількість зекономлених будматеріалів. Лише з 1993-го року будівельників зобов’язали споруджувати стіни, що тримають тепло вдвічи краще. Але скільки будинків з того часу побудовано? І у скількох з них  виконані ці вимоги по-справжньому? Ось так приблизно наше житло виглядає, як на знімку, зроблемному за допомогою тепловізора, де яскравіють витоки тепла через вікна, а через стіну світяться контури батарей. Чи ж можна виправити систуацію? Михайло Коваленко вважає, що потрібно розпочинати масову теплотехнічну паспортизацію житла за прикладом Білорусі, де за державний кошт вивчені всі будинки Мінська і справа “пішла” вже й у регіони. Окрім того, мешканцям багатоповерхівок треба позбавлятися ілюзій щодо отримання коштів на капітальні ремонти, в тому числі й на утеплення, від держави чи від міста – реальних коштів у них немає. То ж проблему доведеться розв’язувати самотужки.
Справа це – недешева. Та дещо, на думку директора КП “Черкаситеплокомуненерго” Миколи Кушніра, взагалі не потребує затрат, або ж вони є мінімальними: “Потрібно виховувати культуру теплоспоживання та енергоощадності. Скажімо, зачиняти двері у під’їздах, утеплювати вікна як у квартирах, так і у під’їздах, підвалах, технічних поверхах. Балансоутримувачі будинків мають подбати про надійну ізоляцію внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Буває, що ці труби стоять зовсім “голі” ще з часу їх монтажу, найчастіше ж теплоізоляція надзвичайно зношена.” Як запевняє Микола Кушнір, тільки ці заходи можуть знизити витоки тепла до 10 відсотків. Ощадливості в теплоспоживанні додадуть і встановлені в кожному будинку прилади обліку тепла – зараз їх у Черкасах близько 50. І вони свідчать, що часто в будинках споживається значно більше тепла, ніж передбачено в розрахунках “на квадратний метр опалюваної площі”. Директор “Черкаситеплокомуненерго” вважає, що як тільки споживачі постануть перед необхідністю платити реальну вартість реального споживання, вони позбавляться звички, скажімо, приймати душ по півгодини, чи мити посуд під “ніагарою” з “гарячого” крана. На жаль, мешкані деяких будинків замість економити тепло, просто розбивають лічильники.
Лічильник тепла на будинок коштує від 4 до 12 тисяч гривень. А от такі справи як зовнішнє утеплення будинку, потребують значно серйозніших коштів. І як засвідчує не вітчизняна допоки практика, вони цілком виправдовують себе. Приклад, який навів Микола Кушнір, дуже промовистий: у Щецині (Польща) результатом програми термомодернізації житлових убдинків, що здійснювалася останніх 10 років, стало зменшення витрат тепла на 58,6%. І, незважаючи на зростання вартості газу, споживачі стали навіть менше платити за тепло. Розрахунки показують, що вкладені гроші окупаються за 3,8 року. Але в Україні наслідувати польський досвід важко: там держава реально підтримує енергозбереження коштами державних фондів, субсидіями. Наприклад, мешканцям будинків повертаються 20% коштів, які вони витратили на утеплення. У нас же цього року в Державному бюджеті фінансування енергозбереження в житлово-комунальному господарстві не передбачене зовсім. У Польщі вдосконалення житлового фонду підтримують і органи місцевого самоврядування. У тому ж Щецині існує програма “Наш дім”, коштами якої дофінансовуються великі ремонтні роботи. У нас...
За словами Василя Старікова, начальника управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунальної галузі Черкаського міськвиконкому якщо минулого року на капітальні ремонтні роботи, в тому числі на ремонт покрівель, встановлення бойлерів, лічильників та допомогу ОСББ було витрачено 5 мільйонів гривень, то цього року тільки 7 мільйонів потрібно на приведення в порядок ліфтів. Отже фінансування і здійснення якихось відчутних заходів з енергозбереження не передбачається. Тобто черкащанам залишається трохи заздрити мешканцям Луцька, чий мер Богдан Шиба пообіцяв вже цього року розпочати утеплювати будинки коштом міського бюджету, мешканцям Подільського району Києва, де на ці цілі виділено 2.5 мільйона гривень, львів’янам, де кілька років поспіль виділяються кошти (у 2008-му – 4 мільйони гривень) на такі роботи, жителям Борисполя, де місто потурбувалося про заміну вікон у під’їздах будинків. Зрештою, на думку Миколи Кушніра, енергозбереженням зможе успішно займатися тільки реальний, відповідальний, фаховий власник, якого у більшості черкаських багатоповерхівок немає.
Тим часом питання, де ставити кому у реченні, яким названа ця публікація, стає невідкладним.
Стаття публікувалася в газеті "Ринок-Черкаси"
|
13:17