|
01-05-2009 11:24 імена Черкащина у ритмах джазу
 Нижче представлені фрагменти роботи, яка увійшла до 10 найкращих з представлених на ХІ Міжнародній науково-практичній конференції "Молоді музикознавці України", що відбулася у лютому цього року у Києві. Автор - Аліна Помогайбо - студентка ІІ курсу відділу теорії музики Черкаського державного музичного училища імені С.С.Гулака-Артемовського.
"Сегодня ты играешь джаз..."
На основі «Української енциклопедії джазу» В.Симоненка до числа найстарших українських джазменів – вихідців із Черкаської області – відносять Лева Гершовича Заляпіна. Він народився 1935 року у смт Жашків. У 1969 році закінчив клас ударних інструментів Київської вечірньої школи робітничої молоді імені К.Г.Стеценка. Насамперед – це музикант-практик з розгорненою виконавською біографією, який грав у різноманітних оркестрах, починав від ресторанних ансамблів, а зріле музичне життя присвятив професійним столичним джаз-оркестрам. Народився у Черкасах С.В.Бедусенко (1952) – композитор, заслужений діяч мистецтв України. Він закінчив Київську консерваторію імені П.І.Чайковського по класу композиції у Л.М.Колодуба, нині киянин. У композиторському доробку Бедусенка є твори, написані під впливом джазової стилістики: мюзикл «Любов, джаз і чорт», ораторія «Дзвони», «Джаз-сюїта №1» для ансамблю, «Дощ спогадів» для саксофону, фортепіано та ударних, «Джаз-рок-сюїта», «Джаз-сюїта №2» для фортепіано.
Свій помітний вклад до розвитку джазового виконавства на Черкащині вніс Ю.М.Гранкін, уродженець м. Ізюм Харківської обл. У 1989 році він дебютував на Республіканському огляді-конкурсі любителів джазових колективів у Ворошиловграді. Брав участь з піаністом С.Крашенінніковим у фестивалях «Черкаські джазові дні» (1990, 1992). У 1990 – 1994 роках Юрій Гранкін був головою Черкаського джаз-клубу. З 1994 року він мешкає у Ратингені (Німеччина), де виступає з муніципальним біг-бендом «Jazzbillity». Джазові колективи Черкащини Початкові кроки джазового виконавства на Черкащині пов’язують з джаз-бендом при Ватутінському міському Будинку культури (заснований у 1957), оркестром «Зелений вогник» при Черкаському таксомоторному парку (1964 – 1991).
Наступним етапом була діяльність колективів з участю Сергія Крашеніннікова «Тріо Крашенінникова» та «Пелікан-квартет».
Сьогоднішній день черкаського джазу – це «Черкаси-джаз-квінтет» під керівництвом С.Крашеніннікова, біг-бенд Черкаського музичного училища під керівництвом М.Євпака, джаз-бенд при муніципальному духовому оркестрі під керівництвом А.Рудніченка.
Дюк Елінгтон у Ватутіному
Самодіяльний джаз-бенд при Ватутінському міському будинку культури – один із найстаріших колективів такого роду на Черкащині. Він заснований у 1957 році, перші керівники – Д.Свидовський, а також Шевельов, який писав для колективу оркестровки. На час створення оркестру джаз-бендом його можна було наректи досить умовно – існувала невелика група, котра грала вихідними днями на танцювальних майданчиках. У склад ансамблю входили музиканти-самоучки. Проте вони намагались опанувати секрети джазової інтерпретації на практиці – на репетиціях, у процесі виконання. З приходом на посаду керівника колективу талановитого музиканта і чудового організатора Михайла Степановича Панзюка в історії Ватутінського оркестру у 1981 році починається новий етап художнього життя. Був створений біг-бенд у повному складі (4 труби, 4 тромбони, 5 саксофонів і ритм-група). М.Панзюк намагається забезпечити колектив своїми оркестровками, аранжуваннями, власними композиціями, які складають п’яту частину репертуару оркестру. Він фахівець високого рівня, навчався в Артемівському музичному училищі по класу тромбона. Ще будучи студентом, керував великим духовим оркестром (60 осіб) при алебастровому заводі. Викликає захоплення аматорів його вміння створювати музику без допоміжних зовнішніх звучань – лише на основі розвиненого внутрішнього слуху. На концертах бенду виконуються джаз-стандарти, популярні пісні, композиції у стилі ретро, в деяких творах використовуються мелодії українських народних пісень як основа варіювання в джазовій обробці. До репертуару входять також твори відомих джазових композиторів, таких як Дж.Гершвін, Б.Гудмен, Д.Елінгтон, Х.Тізол, Р.Роджерс тощо. Колектив мріє про студійні альбоми, а поки задовольняється любительськими варіантами записів виступів. Немало вихідців із самодіяльного Ватутінського джаз-бенду продовжили професійну кар’єру як виконавці або стали керівниками оркестрів: В.Дем’янченко (труба) зараз працює тромбоністом в Чорноморському ансамблі пісні і танцю (філармонія м. Торез Донецької обл.); В.Бабченко (труба) – керівник джазового оркестру в м. Новий Уренгой; О.Мазуркевич (саксофон) – керівник джазового оркестру в м. Селище Радужне Тюменської обл.; О.Калюжний (труба) – керівник дитячого джазового оркестру в м. Кривий Ріг; А.Рудніченко (саксофон) – керівник джаз-бенду при Черкаському муніципальному духовому оркестрі, керівник дитячого джазового оркестру, диригент Черкаського муніципального духового оркестру. Ватутінський джаз-бенд і зараз радує любителів джазу своєю творчістю.
Де ти, "Зелений вогнику"?
Народний самодіяльний джазовий оркестр «Зелений вогник» при Черкаському таксомоторному парку було створено у 1964 році з ініціативи директора цього підприємства АТП 23001 Михайла Ілліча Бінусова. Це був надзвичайний меценат і діяльний любитель музики, котрий намагався будь-яку справу робити професійно. Учасники першого складу оркестру до цих пір із захопленням згадують, як йому оперативно вдалося дістати для колективу рідкісні на той час в СРСР інструменти – повну родину саксофонів «Сельмер» (Франція), відмінні труби, тромбони, вібрафон, електронні інструменти, ударну установку, якісну аудіо-підсилюючу апаратуру – такого рівня інструментів не було навіть у державних колективах. І це тоді, коли таксопарк виглядав досить скромно: кілька десятків машин просто неба. На жаль, тішитися унікальними інструментами прийшлось недовго, бо їх було забрано із «Зеленого вогника» до естрадно-симфонічного оркестру українського радіо і телебачення Бабича. Самодіяльні оркестранти мусили задовольнятися мідними «Класик – супер» (Чехословаччина). Надалі Михайло Ілліч Бінусов активно цікавився творчим життям свого «дітища», багато робив для організації і матеріальної підтримки його гастрольної діяльності. Він був душею колективу, знав кожного музиканта, переймався його проблемами. Без його присутності рідко коли починались репетиції. Про історію «Зеленого вогника» можуть чимало розповісти черкащани С.П.Осауленко та В.Єфімов (нині – заслужений діяч мистецтв України), які входили до першого складу оркестру. Залишив також письмові нотатки нині покійний Ю.Соловйов, котрий свого часу очолював колектив.
Заслуговує уваги назва оркестру -вона символічна. Блимання зеленого вогника у машинах таксі означало, що авто вільне і чекає клієнта. Для музикантів оркестру ця назва означала свободу духу та почуттів, що так природно для джазу. Спочатку до складу оркестру входили непрофесійні музиканти – любителі музики, таксисти, слюсарі, які працювали в таксомоторному парку. Перші виступи відбувалися на танцювальних майданчиках у черкаських парків. Утім, завдяки творчому розвитку колективу, який забезпечували талановиті керівники оркестру, його рівень піднявся від аматорського до професійного джазового оркестру. В колектив приходять музиканти-фахівці. Цікавий факт, що професіоналам, заради того, щоб музикувати у «Зеленому вогнику», доводилося отримувати водійські права та йти працювати в таксомоторний парк (адже в оркестрі мали право грати тільки його працівники) і таких була значна кількість. Це насправді незвично, адже в наш час рідко коли помітиш, що фахівець-музикант піде працювати таксистом не заради грошей, а заради джазу. Учасники оркестру не мали жодних додаткових пільг, єдиний привілей полягав у тому, що їм при потребі видавали нову автівку для роботи.
Першим диригентом «Зеленого вогника» став клавішник Роман Вершков. Вдалося з'ясуватиімена учасників першого складу оркестру: саксофони: М.Зорін, А.Литовський, А.Лисенко, А.Кваша, Ф.Гладкевич; труби: Ю.Соловйов, С.Осауленко, Портнов, В.Єфімов; тромбони: Кравченко, Мизганов, Б.Варич, Д.Голубєв, Б.Кравченко, Е.Вільданов. Диригент не писав сам оркестровки і для забезпечення репертуару він здобував партитури у Дудаєва (м. Бердянськ). Партії інструментів були детально розписані, і музиканти самі майже не імпровізували. Завдяки Р.Вершкову і композитору Володимиру Осадчому, який змінив його, були створені окремі концертні номери.
Значимий фаховий прорив «Зеленого вогника» відбувся, починаючи з 1965 – 1966 років, коли до керування оркестру приступив Іван Федорович Степаненко – висококласний музикант з тонко розвиненим слухом і достатнім виконавським досвідом. Він заснував свій джазово-естрадний ансамбль ще у 1940 році і до війни виступав з ним на міських танцмайданчиках. Музиканту-практику не складало великих зусиль самому компонувати оркестровки і аранжування, при тому залишаючи «простір» для польоту імпровізацій солістів. Іван Федорович цікавився джазом, завжди шукав можливості почути будь-яку композицію – чи інколи по радіо, чи на платівках, правдами і неправдами привезеними з-за кордону. «Зняті» ним на слух свінгові теми, зокрема К.Бейсі, Д.Елінгтона, служили основою джазових аранжировок, виконуваних «Зеленим вогником». Неодноразово у джазових композиціях використовувались теми з українських народних пісень.
Завдяки Володимиру Колтунову – професійному артисту філармонії (конферансьє), який свого часу виконував обов’язки художнього керівника «Зеленого вогника», була підготовлена розгорнена і яскрава концертна програма. Згодом консультантом самодіяльного оркестру запрошено київського музиканта Бориса Клура. Завдяки йому черкаський «Зелений вогник» отримав можливість користуватися нотною бібліотекою столичного джаз-оркестру «Дніпро». Мистецькому росту оркестру сприяло його поповнення учнями Черкаського музичного училища. Програми оркестру складались з популярних радянських пісень та оркестрових композицій. Твори джазової стилістики у ті часи державною мистецькою політикою «не рекомендувались». Тож керівники оркестру їх «приховували» між виконанням вокальних номерів.
Оркестр здобуває звання Лауреата багатьох радянських фестивалів та оглядів народної творчості. Про його професійний рівень свідчить той факт, що у 1967 році саме черкаський «Зелений вогник» (диригент В.Коржаневський), а не столичний «Дніпро» представляв естрадне мистецтво на Декаді мистецтв України в Москві. Учасники колективу згадують про записи концертних номерів на УТ і ЦТ. У 1972 році Київська студія документальних фільмів знімає музичну стрічку про «Зелений вогник», фонограми якої були підготовлені відомим майстром звукозапису Юрієм Вінником. У різні часи історії оркестру біля його диригентського пульта стояли Ю.Соловйов, Б.Ганін, В.Федоров. Втім «пік» творчої та виконавської майстерності було досягнуто завдяки керуванню оркестром відомим українським джазменом Євгеном Дергуновим, естафету від якого перейняв талановитий композитор Михайло Некрич. Програми, створені у ті часи, гаряче приймались як і пересічними слухачами, так і професійними музикантами. При підтримці Міністра автотранспорту України Івана Іовича Братченка, а також раніше згаданого М.І.Бінусова «Зелений вогник» – самодіяльний оркестр високого фахового рівня – провадив широку гастрольну діяльність на просторах Радянського Союзу (Москва, Ярославль, Горький, Крим, майже вся Україна, Польща). Свого часу із «Зеленим вогником» співали такі вітчизняні знаменитості, як Софія Ротару, Юрій Гуляєв, Костянтин Огнєвий, Микола Гнатюк. Солістами-вокалістами оркестру були відомі у колах черкаських музикантів Н.Варич, І.Дрига, В.Роменський, П.Осипенко, В.Сергієнко, В.Калінкін, Ю.Яковлєв, В.Падалко. З розвалом Радянського Союзу почали докучати матеріальні проблеми забезпечення митецької життєдіяльності «Зеленого вогника». Особливо загострилося становище після смерті «батька» колективу – М.І.Бінусова. На щастя, новий керівник таксопарку В.Гопак ще деякий час з великими зусиллями намагався продовжити життя улюбленому колективу. Чергової переміни влади з її повним ігноруванням буття славетного оркестру «Зелений вогник» не витримав і у 1991 році припинив своє існування. Багато хто з поціновувачів мистецтва дивувався та захоплювався цим колективом, адже «Зелений вогник» – явище унікальне з точки зору стрімкого професійного росту та цілеспрямованості музикантів. У свій час (кінець 1960-х – 1980-ті роки) черкаський народний самодіяльний оркестр був відомий не тільки на теренах України, а і за її межами. Провінційний мистецький колектив не зупиняли жорсткі стереотипи державної ідеології і він зумів певним чином познайомити своїх слухачів із дивовижним світом джазу. Більшість його членів не шукали матеріальної вигоди, а працювали на засадах гарячої любові до цього життєстверджуючого мистецтва, невичерпного ентузіазму в намаганні впровадити дух його творчої свободи. Прикро те, що сталі відомості про цей колектив поодинокі, спогади про його здобутки існують переважно у пам’яті його учасників, які потихеньку починають відходити за межу... Отож є сенс продовжити дослідження творчої діяльності «Зеленого вогника» у напрямку пошуків архівних матеріалів, подальшого вивірення і уточнення фактології та письмової фіксації про зазначене мистецьке явище у краєзнавчій та музикознавчій літературі.
Євпак, Крашенінніков та ...
У 1980-х роках на Черкащині намічається нова хвиля захоплення джазовим мистецтвом. У цей час заявляють про себе, як провідні, джазові музиканти Микола Євпак, Сергій Крашенінніков. Їх діяльність сприяє професіоналізації джазового життя, залученню Черкаського регіону до всеукраїнського та інтернаціонального фахового джазового спілкування, проведенню всеукраїнських та міжнародних фестивалів джазової музики у Черкасах. Лідер руху «джаз на Черкащині» – Сергій Іванович Крашенінніков (1963 року народження, Свердловськ, Росія, за професійною освітою інженер-програміст). У 1977 році закінчив музичну школу у Лубнах. Джазом захопився ще з юних років завдяки великій колекції платівок у батьків. Почав грати джаз, коли був студентом Харківського політехнічного інституту. За розподілом у 1985 році приїхав у м. Сміла Черкаської обл. У розповсюджуванні cвого улюбленого мистецтва Сергій Іванович займає активну і діяльну як мистецьку, так і організаторську позицію. Він є одним із засновників Черкаського джаз-клубу, якому у 2008 році виповнилось уже 20 років.
Широка виконавська практика Крашеніннікова розпочалась у 1988 році з організованого ним на Смілянському радіо-приладному заводі «Орізон» джазового тріо: Олександр Сторожек (гітара), Сергій Попов (ударні), Сергій Крашенінніков (фортепіано). Ансамбль брав участь у фестивалях «Джаз на Дніпрі» (Дніпропетровськ, 1988, 1990), «Черкаські джазові дні» (1990, 1992), «Дні джазової музики» (Черкаси – Сміла – Умань, 1995), записано магніто-альбоми «Nothing Much» (1996), «Round About Jazz» (1997). Повним складом тріо переїхало до Києва, виступало там з концертами. Коли до складу тріо запросили гітариста Д.Вороніна, виник новий мистецький проект – «Pelican Jazz Quartet», творчі досягнення якого зафіксовані на компакт-диску «From Spain To Brazil» (2006). Розмах активної джазово-виконавської діяльності С.Крашеніннікова не обмежується спілкуванням з вітчизняними джазменами. Він активно намагається просувати своє мистецтво і у західному напрямку. В дуеті зі співаком Ю.Гранкіним С.Крашенінніков музикував на фестивалі «Джаз над Одером» (Вроцлав, Польща, 1992), виступав у джаз-клубах Польщі (1992 – 1993), Німеччині та Голландії (1993 – 1994). У квітні 2004 року він мав закордонний тур у США (Айова, Іллінойс), відбувся його сольний концерт у Чикаго.
Нині Сергій Крашенінніков – керівник ансамблю «Cherkasy Jazz Quintet». До його складу входять музиканти з консерваторською освітою: соліст оркестру Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка Валерій Кириченко (труба), викладач естрадно-джазового відділу Черкаського музичного училища ім. С.С.Гулака-Артемовського Микола Євпак (саксофон), соліст камерного оркестру Черкаської обласної філармонії Олександр Шнайдер (контрабас), викладач Черкаської музичної школи №1 Олександр Черкашин (ударні), Сергій Крашенінніков (фортепіано, бенд-лідер, продюсер). Виконавський стиль колективу орієнтований на мейнстрім: бі-боп, хард-боп, кул-джаз. Музиканти імпровізують на теми Лі Моргана, Хораса Сілвера, Чарлі Паркера, Джеррі Малігена, Діззі Гіллеспі, виконують обробки джазових стандартів у хард-боповій манері, а також використовують для композицій «радянські» теми таких композиторів, як Зацепін, Саульський, Бахолдін, Голощокін, Лук’янов тощо. Нерідко у ролі автора тем виступає і сам бенд-лідер. Часом квінтет звертається до ідіоматики групи «Brecker Brothers». Концепції своїх композицій музиканти продумують спільно в процесі репетицій, а аранжування для ансамблю впорядковує М.Євпак. Географія виїзних виступів ансамблю не дуже широка, його учасники зосереджені на популяризації джазу в рідних краях. Ансамбль регулярно виступає з концертами в клубах Черкас. Його творча репетиційна робота стабільна і строго налагоджена і як наслідок – цікаві виступи на місцевих і українських джазових форумах, а також випуск аудіо-компактів з власними композиціями: 2005 рік – «We like funky-jazz, and You?” складається з творів, побудованих на мелодіях 1950-тих років: хард-боп з елементами блюзу. Музичний стиль диску позначено цілісністю. Серед черкаських шанувальників джазу і музики «Cherkasy Jazz Quintet»’у він користується популярністю, 2008 року відбулося його перевидання. 2006 рік – «Confirmation» (2006). Диск випущено як свідчення подальшої творчої діяльності квінтету, котрий готовий ще раз порадувати любителів джазу своєю музикою. Зміст диску різноманітний: клубний матеріал, джазові стандарти, бі-боп, варіації на теми радянських авторів. 2007 рік – «Джазовий альбом у двох частинах з прологом та епілогом» був створений з камерним оркестром Черкаської обласної філармонії як перша спроба на Україні записати симфо-джаз. «Cherkasy Jazz Quintet» готується до видання у 2009 році четвертого компакт-диску, в основі якого будуть композиції трубача Фреді Хаберда.
Котиться "Джаз-діліжанс"
З метою підтримки і популяризації некомерційного концептуального мистецтва, насамперед джазової музики, 30.08.1998 року була заснована громадська організація «Творча майстерня Крашеніннікова», яку він очолює. Товариство об’єднує більше 40 митців із різних міст України. Основою його фінансування є добродійні пожертвування, спонсорська підтримка комерційних підприємств, а також гранти благодійних фондів (наприклад, Міжнародного фонду «Вiдродження»). Зокрема для реалізації проектів, пов’язаних з випуском компакт-дисків Сергій Іванович активно залучає до когорти меценатів джазових меломанів, приміром для фінансової підтримки аудіо-продукції «Cherkasy Jazz Quintet» багато зробив черкаський ріелтор Артур Оганесян. Головним напрямком діяльності «Творчої майстерні Крашеніннікова» є насамперед організація і проведення концертів та фестивалів джазової музики. Крашенінніков відіграв помітну роль в організації фестивалів джазової музики «Черкаські джазові дні» та «Джаз-Диліжанс», він як музикант є їх постійним учасником. Ці форуми набули стабільності і періодичності у проведенні і перетворилися у міжнародні зустрічі джазменів. Фестиваль «Черкаські джазові дні» починає своє життя з 1988, проводиться щорічно (за невеликими винятками) в осінньо-зимовий період. Нині він набув статусу міжнародного. Серед його іменитих гостей – Ron Crotty (США, учасник першого складу квартету Дейва Брубека), Larry Baskett (США), квартет «Jazziz» (Данія), George Haslam (Англія), квартет «Пернатий змій» (Москва), ансамбль «Орлан» Олега Кирєєва (Уфа), тріо Сергія Давидова (Харків), Валерій Колесніков (Донецьк), «Jazz Impression» Анатолія Алексаняна, Володимир Соляник, Євген Дергунов, «Tender Blues» (Львів), Рустем Барі (Сімферополь), «New A» (Самара, Росія), «Omnium Band» (Калуга, Росія) та ін. Щорічний літній фестиваль з вільним доступом слухачів «Джаз-Диліжанс» проводиться з 2000 року. На концертах фестивалю виступали В.Молотков, Е.Арнаутов, «Z Band» Ігоря Закуса, «Jazz Steps Quintet» (Донецк), В.Соляник, Г.Немировський.
Джазу вчитися можна,...
Стабільність започаткованих джазових традицій підтримується концертною діяльністю студентів естрадно-джазового відділення Черкаського музичного училища (відкрите 2001 року), зокрема біг-бенду, Виступи студентського джазового оркестру – це завжди повноформатна і яскрава сторінка кожного джазового форму, який відбувається у Черкасах, один з вагомих епізодів публічних звітних концертних заходів, що проводиться за участю Черкаського музичного училища. Очолює колектив Микола Федорович Євпак (1953 року народження, Піщаний Брід Кіровоградської обл.). Ще в дитинстві він захопився грою на духових інструментах – спочатку труба, а потім кларнет. Навчався в Олександрійвському культ-освітньому училищі. Залюбився у джаз під час навчання у Харківському інституті культури, як кларнетист опановуючи фах «керівник духового та естрадного оркестрів». Саме тоді почав серйозно займатися аранжуванням, слухав багато джазової музики, грав у джазовому оркестрі на саксофоні, працював в оркестрі театру та оперети, потім у симфонічному оркестрі при консерваторії, встигав підробляти в ресторанах. По завершенні інституту Миколу Федоровича розподілили до Сумського культосвітнього училища. Там до нього, керівника естрадного училищного оркестру, прийшов перший успіх. І хоч М.Євпак мав конфлікти з дирекцією навчального закладу через те, що він – радянський педагог – керував ансамблем у ресторані, його запросили у Сумську філармонію очолити інструментальний ансамбль «Орбіта» (1983 – 1985). Склад ансамблю був невеликий: 4 саксофони, 2 труби, 2 тромбона. Нотної літератури естрадного, а тим паче джазового змісту, як такої, на той час не було, тому молодий музикант більшу частину для забезпечення репертуару робив сам: підбирав по слуху музичні теми з платівок, розробляв і упорядковував оркестровки. Микола Федорович провів у Сумах 10 років – 10 років  гастролей, фестивалів, нічних прослуховувань платівок. У 1985 році Микола Євпак переїжджає до Черкас. Перші два роки він працював методистом з питань естрадної музики Черкаського будинку народної творчості: проводив семінари з керівниками колективів області, займався популяризацією нотної літератури, надавав методичну фахову допомогу… Діяльність викладача естрадного відділення Черкаської школи мистецтв (ДМШ №4) почалась з 1987 року. Там він організував дитячий джаз-оркестр, який не припинив свого існування і досі (керівник А.Рудніченко). Вихованці оркестру, які стали студентами Черкаського музичного училища, і викладачі-ілюстратори утворили мистецьку базу для створення біг-бенду Черкаського музичного училища, а згодом на його базі естрадно-джазового відділення. Ті учасники дитячого джазового колективу, які не пов’язали свій шлях з музичним фахом, а також їх друзі, близькі і знайомі прилучилися до світу джазу, багато з них поповнили ряди пристрасних меломанів і складають значиму частину публіки джазових концертів, яка розуміє і приймає творчі пошуки джазистів. З 1994 року Микола Федорович Євпак – провідний викладач естрадно-джазового відділення Черкаського музичного училища, художній керівник його біг-бенду, котрий стабільно виступає на кожному джазовому зібранні і своєю професійністю, цікаво скомпонованими творами і програмами залишає у слухачів завжди яскраві враженні і гарячий прийом. Серед найяскравіших творчих презентацій біг-бенду Черкаського музичного училища зазначимо успішний виступ на фестивалі «Горизонти джазу» (Кривий Ріг, 1998), участь в столичному концерті з нагоди 50-ліття Черкаської області, який відбувся на сцені палацу «Україна», виступи на черкаських джазових фестивалях «Черкаські джазові дні» та «Джаз-Диліжанс». У Черкаському регіоні біг-бенд музичного училища під керуванням М.Ф.Євпака уособлюється з поняттям високої професійної майстерності.
...починаючи зі школи
Завданням формувати грамотних і свідомих поціновувачів джазу була скерована діяльність викладачів Черкаської дитячої музичної школи №1 – Тетяни Біляєвої (нині проживає у Хмельницькому) і Лариси Красавіної, яка зараз завідує відділенням естрадно-джазового мистецтва у Черкаському музучилищі. За їх ініціативою, що народилась у ході підготовки та проведення дитячих музичних вистав, до шкільної програми навчання запровадили спеціальний предмет «Твір та імпровізація» і було створено спеціальний клас імпровізації. Акцент у практичних заняттях здійснюється на осягненні секретів джазової стилістики. Успішні результати засвідчені на обласних конкурсах молодих композиторів (2003, 2004) та на І – ІІІ, V Всеукраїнських конкурсах «Жива музика». Лауреатами стали Д.Гордій, Є.Рябоконь, А.Дифучин, М.Євтушенко, А.Андрєєва. Багато хто з вихованців класу імпровізації продовжили фахове навчання, а їх колеги і вболівальники поповнююють ряди любителів джазу.
"Шведська дев'ятка" в умовах українських бюджетів
До наймолодших професійних джазових колективів Черкащини належить джаз-бенд при Черкаському муніципальному духовому оркестрі. Ініціатором його створення у 2003 році виступив кларнетист і саксофоніст оркестру Анатолій Рудніченко (1954 року народження), він зараз і очолює колектив. Його джазова біографія перетнулась з Ватутінським джаз-оркестром, куди він попав після закінчення Артемівського музичного училища. Свій музичний досвід А.Рудніченко шліфував, проходячи службу у військовому духовому оркестрі в Угорщині, викладаючи у Черкаській школі мистецтв, де він грав там у згаданому раніше дитячому джаз-оркестрі. Нині він займає посаду диригента Черкаського муніципального духового оркестру, а також керує дитячим джазовим колективом Черкаської школи мистецтв (ДМШ №4). Джаз-бенд при муніципальному духовому оркестрі за своїм складом є «шведською дев’яткою» з 6 духових інструментів та ритм-групи (ударні, гітара, фортепіано. До його програм входять композиції із джазової класики, джаз-року, фанку. А.Рудніченко сам працює над репертуаром, музичні теми «знімає» на слух із різноманітних аудіо-записів, сам займається аранжуванням, частково виписуючи імпровізацію у деяких творах. У перші роки свого народження виступи джаз-бенду А.Рудніченка становили частину програми виступів муніципального духового оркестру на різних міських заходах і святах, такою практикою презентацій вони живуть і на сьогоднішній день. Колективом і його керівником підготовлена розгорнена програма, яка прозвучала на сольному концерті (2008) у Палаці Молоді в Черкасах. Вагома проблема, яка стає на заваді активізації творчого розростання джаз-бенду А.Рудніченка, за його словами, це недостатність інтересу зі сторони міської влади та відсутність належного матеріального забезпечення.
Хочеться, сподіватися, що не епілог
Виходить і провінційна Черкащина, хоч і незначною мірою, а втім відгукнулась на ті процеси оновлення музичного життя, які значно пожвавили культурний хід в Україні на межі 1950 – 1960-х років. У перших спробах освоєння джазу колективами Черкаського регіону (оркестри з Ватутіно і «Зелений вогник») спостерігаються риси, які ще виявлялися на зорі поширення цього імпровізаційного мистецтва в нашій країні: практичне освоєння на слух, відсутність фахової бази і відповідної літератури, а також намагання обійти обмеження ідеологічного характеру. Ознаки інтенсифікації джазової діяльності та розширення стилістичних горизонтів виявляються у другій половині 1980-х років, що співпадає з активізацією духовно-громадського життя у зв’язку з перебудовчими тенденціями в історії країни. На сьогодні ясно проступають процеси підвищення професіоналізації джазової творчості і виконавства, збільшується кількість музичних груп з різноманітними складами, втім які у своєму житті є не завжди стабільними.
Надзвичайно важлива, підкреслимо, визначальна засаднича риса вкорінення джазу у нашому регіоні – це потужна роль окремої особистості, яка виступає генератором просування джазового мистецтва у кожному конкретному випадку. Історія формування традицій джазу на Черкащині представлена насамперед у творчих долях музикантів або джазових меломанів – невтомних сподвижників-ентузіастів і альтруїстів, які працюють не стільки заради матеріальної вигоди, а більше заради ідеї: М.Панзюк (Ватутіне); залюблений у своє дітище «Зелений вогник» директор таксопарку М.Бінусов та його диригенти І.Степаненко, В.Коржаневський, Ю.Соловйов, Є.Дергунов, М.Некрич; представники нової генерації С.Крашенінников, М.Євпак, А.Рудніченко, Л.Красавіна… Сильний виховний вплив джазу на формування особистості тут очевидний – мистецтво вільного вияву свободи творчої ініціативи і життєпродукуючої енергетики обумовлює невтомність зазначених індивідуальностей у пошуках нових мистецьких і соціально-комунікативних шляхів розвитку цього явища у тому середовищі, яке їх оточує. В активізації поширення джазової музики в культурному житті Черкащини помітну роль відіграє професіоналізація фахової освіти – започаткування естрадних відділень в ДМШ (Черкаська музична школа №4), навчальних предметів, пов’язаних з освоєнням секретів джазової стилістики та імпровізації (Черкаська ДМШ №1), і як органічне продовження цього процесу – відкриття джазово-естрадного відділення у Черкаському музичному училищі імені С.С.Гулака-Артемовського (2002). Діяльність окреслених інституцій відображається не тільки на підготовці музикантів фахової компетенції, не менш важливий результат проявляється у формування відповідної аудиторії, яка із задоволенням і розумінням та активним бажанням сприймає джазове мистецтво. Нині будь-які концерти, де виступають джазові колективи, проходять при переповнених залах.
І можна було б не непокоїтися про майбутнє джазового виконавства, якби не недостатність або ж і повна відсутність фінансової підтримки, що супроводжували і супроводжують творче життя черкаських джазових колективів, обтинають можливості до творчого спілкування джазових виконавців на різного роду форумах і зустрічах, що є однією з необхідних умов поступального мистецького розвитку, загальмовує випуск аудіо-продукції, де зафіксовано досягнення кращих вітчизняних джазистів для популяризації їх серед загалу слухачів. Звичайно ці проблеми існують не лише для Черкащини, на жаль, вони актуальні для України в цілому. І тому повчальним у цій ситуації є тактика багатовекторної діяльності С.Крашеніннікова, значна частина творчих зусиль якого спрямована на продюсування започаткованих ним музично-виконавських проектів, на пошук різного роду джерел і можливостей матеріального забезпечення цікавих і так необхідних у просуванні джазу акцій, на активізацію включення «джазових» питань у засоби масової комунікації. На завершення зазначимо, що і в Черкаському регіоні, зокрема в міському середовищі, на сьогодні джаз утвердився як одна із складових загального культурного життя. Його розвиток і певні досягнення здійснюють свій внесок у розвиток українського джазу в цілому.
|
13:17