Саміра тільки-но повернулася додому. Про поїздку розповідає з величезним захопленням:

– Нас приймали дуже гарно! Такі оплески!.. Ви знаєте, такі одностайні, нескінченні, що ми просто не могли піти зі сцени! Шевченка естонські українці дуже люблять, знають, вірші читають і діти й дорослі. 

Саміра Гантаєва з подругою та колегою по дуету “Роксолана” мають досить широку гастрольну “географію” –Польща, Латвія, Литва. У Естонії дівчата були вже вдруге: перший раз – під час зустрічі президентів наших країн у 2006-му. А в Німеччині Саміра ледве не залишилася:

– Німцям так сподобалася бандура – вони все з арфою її порівнювали – що почалися розмови про відкриття дитячої бандурної школи. Були ідеї робити маленькі такі бандури, саме для дітей, – розповідає Саміра, – вони пропонували мені залишитися викладати...

А на питання: “Чому ж не залишилася?”, Саміра голосно сміється: “Бо не можу без нашого “Живчика”!” І замріяно серйознішає:
– Я дуже люблю Черкаси! Як тільки “маршрутка” виїжджає на дамбу і вдалині з’являються контури міста – так радію! Тут я почуваюся найкраще, найзатишніше.

У Черкасах Саміра зробила перші кроки до професійного зростання, спочатку у  Дитячій школі мистецтв, потім у Черкаському державному музичнму училищі імені С.С.Гулака-Артемовського під керівництвом чудового педагога, Любові Бридько, людини, яка розуміє не тільки технічні тонкощі бандурного виконавства, а й істинну душу цього символічного для України інструменту. Саміра, як, зрештою, й інші учні Любові Федорівни, вже маючи чималий досвід самостійної роботи, концертних виступів, приходить до своєї наставниці за порадами, допомогою, домагаючись все досконалішого власного суголосся з інструментом:

 – Я випадково почала навчатися грі саме на бандурі. Пішла до школи мистецтв слідом за дівчинкою, яка жила в нашому дворі. Але інструмент мені одразу сподобався, бо з ним можна співати. Мені якось сказала Ніна Матвієнко, що дуже гарно мати такий інструмент, який допомагає, збагачує можливості співачки, робить її незалежною, позбавляє необхідності шукати акомпаніатора, концертмейстера чи оркестр. 

 Саміра вважає, що бандура розкрила далеко не всі свої можливості, хоча й використовується нині і як джазовий інструмент, навіть є спроби пристосувати її до рокових композицій. Розповідає, про колишнього продюсера, яка замислювалася над проектом такого собі “бандурного” ді-джея, але побоялася фінансового ризику...

Для артиста фактор фінансів, організації роботи зараз надзвичайно важливий – від ринкових стосунків не сховатися. Це Саміра чудово розуміє і збирається пробувати чебе у менеджменті. Вона, за власним зізнанням, дуже любить щось організовувати, придумувати сценарії і:

– Я думаю, що допомогти артисту донести своє мистецтво до слухачів може тільки менеджер, який сам є чи був артистом. Інша людина просто не зможе зрозуміти, як працювати з музикантами, артистами, – говорить Саміра, – я це відчула на собі і готова допомагати іншим. Мені дуже подобається, що культурно-мистецьке життя у Черкасах пожвавішало, що люди повертаються до концертних залів філармонії, театру. Мені здається, що Черкаси, Черкащина потребують молодих, зацікавлених людей, як зможуть додати культурному процесу ще більше енергії, пришвидшити його. У мене стільки всяких ідей!

Матеріал був надрукований у спеціальному випуску "культура, мистецтво, туризм Черкащини" журналу "Ритм України".

Інші матеріали цього видання:
Інтерв'ю з начальником управління і культури Черкаської облдержадміністрації Лідією Нікітенко; 
Культура і мистецтво Черкащини мовою цифр; 
"Олесь Павлютін: "Театр - мистецтво розкішне" - міркування про сучасний театральний простір актора й режисера Черкаського академічного театру імені Т.Г.Шевченка.
"Третій вимір булого аркуша" - художниця, майстер паперової пластики, педагог Ася Гонца