Від «Нашого кола». З цією поїздкою з самого початку було щось «не так». Розмови про неї почалися понад півроку тому з неприємного осаду від необхідності «переполовинити» склад Черкаського академічного заслуженого народного хору, а то й узагалі взати «на підсилення» київських співаків.  Ковтнувши образу, артисти все ж почали підготовку. Точно так же готувалися музейні працівники, пропонуючи свої варіанти концепцій виставки, яка, начеб-то, планувалася мало не в «Метрополітен-музеї» Нью-Йорка. Плани організаторів поїздки, обставини виникнення її ідеї трималися за сімома печатками навіть від майбутніх її учасників. Таі досі незрозуміло, з чого все почалося. Та в останні 2 тижні виникла страшна метушня – особливо зі збиранням експозицій виставок творів Черкаських художників та майстрів народного мистецтва. На диво і з візовими документами все вирішувалося в останній момент. Але чи не кожного дня проводилися наради про поїздку. Для чого їхали? Які результати збиралися отримати? Чому визначений саме такий склад делегації? Навіть сам керівник області не зміг того сказати на останній перед відльотом прес-конференції. Жодного з місцевих журналістів до делегації не запросили, навіть з числа тих, у кого була відкрита віза США. А спроба знайти можливість висвітлення події відгукнулася дивними відомостями: про абсолютну непоінформованісь частини заявлених у програмі перебування приймаючих організацій – головим чином організацій українців, проблемний з точки зору українських організацій культурний контекст перебування делегації. Ці обставини викликали навіть публічний осуд від Голови Світової Конференції Українських Державницьких Організацій Аскольда Лозинського, висловлений на акції у захист державного статусу української мови в Україні перед нашим Генеральним Консульством в Нью-Йорку. Звісно, що численні повідомлення про цей захід в наших місцевих інтернет-ресурсах не забарилися. А відповіддю їм стали офіційні прес-релізи про те, що Черкаська область співпрацює сама чи не зі цілою ООН, про укладений меморандум про співпрацю зі Штатом Нью-Йорк, прокламацію Сенату Штату, зустріч з IBM тощо. Десь одним реченням – про виступ Черкаського народного хору, який у той момент насправді міг бути в кращому випадку в літаку над океаном,  у гіршому  – у зоні відльоту аеропорту «Бориспіль», рівно як і експонати виставок та їхній супровід. Організаційна колотнеча таки далася взнаки невчасно отриманими візами, недооформленими документами і іншими прикрощами, які на маршруті розділили делегацію. Аж ось візит, який з прикро короткого 4-денного, перетворився на практично ніякий, 2-денний, підійшов до завершення. Тепер за «сумою» прочитаного раніше та дописом Лева Хмельковського, отриманого сьогодні вночі , читачі зможуть спробувати скласти власні враження від заходу, який вочевидь міг би стати одним із прапорів владних досягнень напередодні виборів, а став…

Отже, розповідає Лев Хмельковський. Фото автора.

У Нью-Йорку 30 червня закінчується 10-ий щорічний фестиваль “Наше наследие”, організований Російсько-американською фундацією. На ньому поряд з художниками з Біробіджану, фотовиставкою “Євреї царської Росії”, концертом російськомовних співаків міських кабаре, святом бухарських євреїв було заявлено виставку черкаських художників, Черкаський академічний народній хор і тріо “Вербена”.

У розісланій програмі свята були зазначені пресова конференція з участю української преси, зустріч з провідниками української громади, переговори про співробітництво з українським бізнесом, семінар в Українському інституті Америки (УІА), частування українськими стравами в ресторані “Татьяна” за участі провідників української громади.
Ці передбачення передовсім здивували саме провідників української громади, котрі про наступні зустрічі не чули й не відали. Напередодні семнару в УІА директор інституту Лідія Зайнінгер повідомила, що про такий семінар нічого не знає.

Перед виїздом з Черкас голова ОДА Сергій Тулуб повідомив пресу: “Це не тільки російський фестиваль. Так, росіяни виступають організаторами. Але у заході беруть участь Україна і Литва. Усе це йде через Міністерство закордонних справ. Ми отримали дозвіл Адміністрації Президента. Маємо всі погодження”.

Очевидно, Міністерство закордонних справ видало необхідні вказівки Постійному представництву України в ООН і Генеральному консульству України в Нью-Йорку, які зробили усе можливе, щоб допомогти черкасцям у перебуванні на американській землі. На жаль, не все від них залежало...

Попри усі “погодження” учасникам подорожі не вдалося своєчасно вилетіти з Москви до Нью-Йорку.  Одні кажуть, що літак компанії “Росавіа” в Києві був несправний і своєчасно не привіз пасажирів до Москви, звідки трансатлантичний рейс почався без них. Інші згадують про негаразди з візами і квитками... Але С. Тулуб перед виїздом заявив: “Ця поїздка готувалася більше, ніж півроку”. Чому ж не “погодили”усе з переїздом, чому обрали авіакомпанію, яка перебуває на межі банкрутства?

Однак прилетіли... Постійний представник України в ООН Посол Юрій Сергеєв домовився про відвідання 

Перед будівлею Українського Інституту Америки

черкасцями бібліотеки ООН, де вони й побували. На виставці черкаських мистців “Арт-модерн" в галереї Національного арт-клубу побував мій колега Юрій Симчик, якого я пробачу лише у вівторок і розпитаю. Я ж був на зустрічі в УІА. Спершу я сфотографував делегацію перед палацом УІА, який подарував українській громаді Василь Джус, винахідник корисного пристрою для авіації, завдяки якому став мільйонером.

На зустрічі спершу показали кольоровий фільм про Черкащину. В цілому гарний, але дещо незвичними для сучасного світу булі застарілі технологічні споруди “великої хімії”, збиті з обаполів великі скрині з плодами полів, прив”язані ланцюгами корови, котрі намагалися дотягнутися до кинутого на бетон корму, надпотужні пострадянські трактори, котрі нівечили структуру чорноземів. Зате розповідь С. Тулуба була сповнена оптимізму. Ми дізналися, що за останні два роки завдяки зростанню економіки на Черкащині створено 11 тис. нових робочих місць і безробіття не перевищує 3 відс., допомога пенсіонерам, ветеранам, сиротам і багатодітним родинам стала “потужною і стрімкозростаючою", платня працюючих зросла на 20 відс., 300 промислових підприємств продукують здебільшого вироби світових стандартів. Область має великі перспективи для інвесторів.

Далі С. Тулуб зупинив переклад за усталеним текстом і сказав, що імпровізуватиме. Він заявив, що відколи президентом став В. Янукович, в області подолали спад виробництва, здійснюються важливі “життєстимулюючі заходи”.

Славослів”я з уст губернатора стало сигналом для Канівського міського голови Віктора Ніколенка, який теж перервав свою розповідь про місто “імпровізацією”: “Віктора Януковича так щиро любить Канів! Ми, українці,щиро радіємо, що маємо такого президента!”

"...ми, українці, щиро радіємо, що маємо такого президента"

Віктор Ніколенко, Канівський міський голова	Анатолій Кузьмінський, ректор ЧНУ ім. Богдана Хмельницького

Виступили ректор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького д-р Анатолій Кузьмінський, головний технолог горілчаної компанії Надія Свиридова. Представник ТОВ “Українські аграрні інвестиції” з Києва Андрій Таранов розповів про успішний продаж українського зерна, зокрема до Росії. На жаль, він не згадав, що інвестором товариства, яке орендує землю в кількох областях України, став саме російський “Інвестбанк".

Про горілку і зерно

Надія Свиридова, "Міжнародна горілчана компанія"	Андрій Таранов, ТОВ "Українські аграрні інвестиції"

На зустрічі у гарних виданнях були представлені місто Сміла, Черкаська ТЕЦ, Молочний альянс, “Золотоніський бекон” та інші цікаві для інвесторів об”єкти.

Сенатор заскочив на хвилинку

На кілька хвилин заскочив до інституту голова Сенату штату Нью-Йорк Дин Скелас, щоб вручити гостям вітальні прокламації і отримати від С. Тулуба подарунки - горілку і рушник. При нагоді сенатор розповів про проблеми, які вирішує уряд штату, що викликало ентузіязм С. Тулуба, який сказав, що й Черкащина, виявляється,. має проблеми, які можна вирішувати спільно. При цьому С. Тулуб виголосив ще одну “імпровізацію”, цього разу виключно для сенатора: “Ми працюємо над вирішенням цих проблем під керівництвом нашого лідера Віктора Януковича для модернізації економіки України”. Здавалося, що губернатор очікував на щось подібне на адресу президента США з уст сенатора, але той лише сказав, що його бабуся була походженням з Києва і попрощався.

У перерві я переказав С. Тулубові запитання черкаських журналістів: “Хто дав гроші на цю поїздку?” До речі, відповідь мав би почути й Микола Томенко, який ще 20 червня дивувався тому, що робитиме купа державних чиновників в Америці і сказав, що йдеться про виконання в Україні проекту “Русского мира” на фестивалі, який об”єднує російськомовних усього світу і на й якому пропагується російська культура”.

С. Тулуб пояснив, що державні службовці приїхали за рахунок держави, підприємці - за власні гроші, а митці скористалися щедрістю меценатів. Яких саме? Відповіді не знаю.

Увечорі того дня делегація вечеряла в єврейському ресторані на Брайтон-біч, а хористи парилися в автобусі, 

Виступ Черкаського народного хору перед американською публікою

повертаючись з далекого концерту.

А щодо державних відряджень, то не дивно С. Тулубові - випускникові Вищої партійної школи при ЦК КПСС, яка теж існувала за державні гроші, що він не знає, звідки беруться ті гроші в державному бюджеті, бо інакше не ганяв би за океан цілу бригаду чиновників.

Щодо Черкаського хору, я радий, що співаки побували в Америці, але шкодую, що вони прилетіли лише на два дні і виявилися зайвими на бруклінському фестивалі, тоді як у наступні тижні могли б викликати овації на великих українських фестивалях у Гантері й на оселі “Союзівка” в штаті Нью-Йорк.

Від "Нашого кола": Для того, щоб все не виглядало аж зовсім кисло, наведу зауваження Лева Хмельковського, що залишилося поза його текстом. На його думку, можливість участі таких колективів як Черкаський народний хор  в українських фестивалях у США є : «…але треба працювати. Вчора був на зустрічі Алекс Гутмахер, продюсер концертів Квітки Цісик, я звів його з Тулубом. Такі як Гутмахер можуть це зробити.» Отже будемо сподіватися, що Америка таки зможе познайомитися з культурою Черкащини яскраво і не похапцем.