Це зовсім не перебільшення, коли мова йде про мистецьку діяльність видатного диригента, композитора, фольклориста Олександра Кошиця. Нову і майже, можна сказати, й зовсім незнайому  сторінку його творчості відкрив своїм слухачам камерний хор „Канон” під керуванням Євгена Валовенка. 

„Канон” – чи не єдиний на Черкащині  співочий колектив, в репертуарі якого постійно присутні твори Олександра Кошиця – літургійні піснеспіві, колядки, обробки українських народних пісень. Про наявність в доробку Кошиця обробок пісень інших народів співаки „Канону” дізналися з його спогадів, з матеріалів дослідників його творчості. Скажімо, ще у 1918 році в Україні була видана збірка франко-фламандських  та іспанських пісень в обробці Олександра Кошиця та з українськими текстами  Валерії О’Коннор-Вілінської, письменниці, драматурга та перекладача, родички Миколи Лисенка.  „Музичні гобелени” – таку назву дав збірці сам композитор. Вона, вочевидь, була логічним продовженням матеріалів для започаткованих Кошицем та його хорами так званих „стильових” або ж тематичних концертів, в ряду яких були „Веснянки”, „Колядки”. На той час – це був абсолютно новаторський підхід до концертного хорового виконавства, відмова від статичного хору на користь справжнього дійства, своєрідного хорового театру. 

На жаль, вже того ж 1918-го доля повела Олександра Кошиця в далекі краї і з Україною він попрощався назавжди. Там, у Європі, за океанами він не тільки вражав диригентською майстерністю, не тільки відкривав світові українську музичну культуру, а й із надзвичайною цікавістю знайомився з піснями тамтешніх народів. У  кожному з концертів українських хорів під керівництвом Кошиця обов’язково виконувалися народні пісні тої країни, де відбувався виступ. Це викликало справжній захват і слухацької аудиторії, якій без сумніву було приємно чути знайомі мелодії від чужинців, професіонали ж високо оцінювали майстерність Кошиця  аранжувальника.

У книзі спогадів Олександра Кошиця  «З піснею через світ», яка вийшла в Україні у 2008-му році, чимало згадок про такі виконання пісень народів світу у щоденникових записах та безлічі газетних рецензій на виступи його хорів під час закордонних гастролів.  А от партитури самих творів артистам „Канону” вдалося побачити лише кілька місяців тому. Виявилося, що протягом 1969-го -1972-го років в Україні вийшли 4 збірки, об’єднаних вже згаданою назвою „Музичні гобелени”. Автором передмови до першої збірки і цілком можливо, що й ініціатором самого видання,  був багаторічний керівник Державної (нині національної) капели бандуристів, Лауреат Шевченківської премії Олександр Міньківський, який чимало зробив для повернення в український культурний простір імен свого вчителя і також нашого земляка Кирила Стеценка та Олександра Кошиця, популяризацію їхньої творчості, взагалі української пісенності. Широко відомим і активно використовуваним є видання обробок українських народних пісень Олександра Кошиця в 11968 році з передмовою Олександра Міньківського.  Але пісні з „Музичних гобеленів” в Україні майже (вдалося знайти згадку лише продві події) не виконуються і широкому слухачеві, та й багатьом фахівцям, невідомі. Як і самі нотні збірки не отримали розповсюдження. Принаймні, в Черкаській обласній бібліотеці  імені Шевченка та в бібліотеках наших мистецьких навчальних закладів їх немає. То ж знайшлися вони в Києві,  аж у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського.

„Канон” представив слухачам поки що тільки три твори з „Музичних гобеленів” . Усі переклади текстів цих пісень українською мовою зроблені самим Олександром Кошицем і це ще одна грань його професійної діяльності. 

У чітачів є моживість також заглянути на концерт, який відбувся у Черкаському художньому музеї  22 жовтня цього року:

Кубинська пісня "Глянь ти на мене"

 Японська пісня "Йосан"

Негритянська пісня "Там десь далеко". Соліст Юрій Загребельний

Та це далеко не всі відкриття, які здатна подарувати феноменально яскрава особистість нашого земляка, чий внесок у вітчизняну музичну культуру і, без перебільшення, світове музичне вионавство ще належить осягнути й оцінити.  Зараз «Канон» чекає на нові, зовсім небачені в Україні, нотні матеріали, з якими обов’язково знайомитиме своїх слухачів.